Незалежний громадський портал

Щодо принципового результату останніх виборів сперечатись годі. Він цілком передбачуваний; всі соціологічні дослідження свідчили, що переможе Володимир Зеленський. Втім, на цьому передбачуваність скінчується – не в прагненнях Зеленського, а в його можливостях. Навіть офіційна соціологія стверджує, що більшість виборців насправді підтримують не його особисто чи його програму, а просто хочуть знести прогнилу корупційну еліту.  І якщо перші дії нового президента підуть врозріз з їх очікуваннями, ці рейтинги сильно впадуть. При тому, що “власної” політичної сили (а також по суті команди) він не має, адже на сьогодні політичної сили “Слуга Народу” не існує і навряд чи вона встигне сформуватись до наступних парламентських виборів. В разі ж падіння рейтингу лідера, успіхи цієї сили виглядають доволі сумнівними.

За таких обставин  визначальними стають парламентські вибори. Бо їх результати фактично визначать особу прем’єр-міністра, який зможе збалансувати дії новообраного президента. До того ж Україна – парламентська республіка, а отже саме прем’єр-міністр керуватиме економікою країни, формуватиме виконавчу вертикаль, а також здійснювати реальну підтримку територіальних громад. Він же формуватиме бюджет, а отже, повинен бути достатньо досвідченим, щоб не тільки його виконати, а й збільшити його дохідну частину.

Найгірше, що може статися – це тяганина із складанням коаліції, яка вже якось мала місце в українській історії  – в 2006-му році. Проте, тоді країна не перебувала в настільки кризовому стані, а зараз час вимагатиме негайних і ефективних рішень.  Чи здатна буде на них будь-яка нашвидкоруч зібрана коаліція – питання риторичне. Дієва коаліція може скластися лише на базі потужної і послідовної політичної партії, яка має чітку політичну і економічну програми а також розвинену структуру на місцях, яка здатна забезпечити контроль за діями виконавчої влади всіх рівнів і “зворотній зв’язок” для вищого керівництва країни.

На жаль, сьогодні в українській політиці таких партій нема. Колишні вже зникли, нові ще не з’явилися. Єдиний виняток – “Батьківщина”, що має потужну економічну програму, запропоновану її лідером Юлією Тимошенко на Форумі Нового Курсу України. Вона  включає до себе реальну програму децентралізації та підтримки територіальних громад і є чи не єдиною всеукраїнською партією, яка здатна представляти інтереси людей з усіх куточків України. На останніх виборах по цих “куточках” (тобто, територіальних громадах) вона отримала більше третини голосів виборців – 35.4%.
Нарешті, її лідер Юлія Тимошенко є найдосвідченішим політиком сучасної України. Вона має досвід роботи в складних коаліційних урядах, які складаються із різних політичних сил, і навіть в таких умовах спроможна збільшувати доходи бюджету і домагатися економічного росту. Лише вона має покрокову програму реанімації та розвитку української економіки і лише вона здатна впоратись із викликами, які стоять перед Україною.

Відомий політолог Віталій Кулік прокоментував сучасну “електоральну” ситуацію так: “Тимошенко спромоглася уникнути клоунади на останніх передвиборчих перегонах і зберегти репутацію серйозного політика. Тепер саме вона здатна підібрати левову частку політичного капіталу, що був розтриньканий її конкурентами, які зжерли одне одного перед другим туром”. На думку експерта, “девальвація” українських політиків, яка відбулася в останні місяці, сприятиме успіху Тимошенко. Адже лише вона і її партія залишили за собою певний кредит довіри, не зраджуючи власні гасла минулих років і не демонструючи пересічному виборцю зневагу до його прагнень, ба навіть і наївних. Підхід “а куди ви подінетеся?”, продемонстрований президентською командою вкупі із патентованою “опозицією”, наочно довів свою хибність. Тепер завдання в тому, аби не втратити цей здобутий кредит. Парламентські вибори надають можливість і трохи часу на виправлення помилок. І політикам і виборцям. Хоча, зрозуміло, самій лише “Батьківщині” виправити їх буде важко. Потрібна коаліція. І можливість для її створення – є.

Коментуючи перспективи цієї коаліції, Кулік додав: “Тимошенко об’єктивно потрібна Зеленському, якщо він насправді налаштований щось поміняти в цій країні. Ніхто не зацікавлений більш, ніж вона в тому, щоб “дістати” колишніх і сучасних можновладців “весняними посадками”. Її не лякають експерименти, анонсовані Зеленським і вона є найбільш послідовним прихильником конституційної реформи. Якщо вони (Зеленський і Тимошенко) домовляться, на нас чекають неймовірні історії ще до кінця року”.

Отже, дієва проукраїнська парламентська коаліція може бути складена тільки на базі “Батьківщини”.  Всі інші варіанти лише ускладнять проблеми і заведуть ситуацію в глухий кут. Принаймні, дострокових виборів не уникнути, про “альтернативні варіанти” навіть згадувати неприємно. Хоча, звичайно, є сили, які б хотіли саме такого розвитку подій – як ззовні, так, на жаль, і всередині країни. Але доки голос виборця в Україні чогось вартий, сподівання на цивілізований вихід з кризи залишаються. І саме на “Батьківщину” мають покладати свої останні надії українці. Більш нема на кого.