У Кам’янці-Подільському відбулася реконструкція бою між солдатами УНР та білогвардійцями

На День Незалежності у Кам’янці-Подільському відбулася реконструкція бою між солдатами Української Народної Республіки та білогвардійськими військовими формуваннями збройних сил Півдня Росії.

Про це повідомляє видання “Вдало”.

Захід відбувався в рамках Всеукраїнського фестивалю історичної реконструкції «Остання столиця».

Впродовж 24-25 серпня кам’янчани та гості міста мають змогу познайомитися  із побутом та одностроями війська УНР, а також більше дізнатися про події 20-років ХХ століття, коли Кам’янець отримав статус столиці.

Безпосередньо у п’ятницю в парку біля «Розмаю» відбулася реконструкція бою, учасники використовували гармату, кулемети та стрілецьку зброю.

Під час проведення фестивалю «Остання столиця» організатори залучити унікальну історичну техніку, а саме – три броньовики «Остін» та два автомобілі.

Зокрема, використовувався автомобіль «Русо-Балт» моделі С24, з якого напередодні роздавали листівки-запрошення на фестиваль.

Загалом в Кам’янець завітали більше сотні членів клубів військово-історичної реконструкції з Києва, Львова, Одеси, Вінниці та Кам’янця-Подільського.

У програмі фестивалю передбачена військова муштра, презентація історичного бою, тактичні маневри від реконструкторів.

Як відомо, фестиваль «Остання столиця» присвячений подіям 1919 року, коли Кам’янець-Подільський на декілька днів став тимчасовою столицею Української Народної Республіки.

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 5

  1. И кто кому навалял?

  2. “За чей счёт банкет?”

  3. Краще витрачали б кошти на збереження справжніх історично-культурних пам’яток ніж на «вшанування» в місті досить сумнівних «хероїв» «типу»: Петлюри (на броньовику написано), Шушкевича, Бандери, «хероїв майдану» і т.п.

  4. Щодо історичних подій, які відбулися в період, коли т.з. “директорія” під тиском більшовикських військ “переїзджала” з Проскурова до Кам’янця:
    У світі дуже відомий т.з. “Проскурівський погром”, який “чомусь” замовчуався як при українській національній владі, так і за радянських часів. Так от, це був звичайний погром з метою пограбувати. Спочатку Болбочан (його ім’ям у Хмельницькому нещодавно теж названо / перейменовано вулицю) «та компанія» (бувші «синєжупанники» та інші вояки, яким були затримані грошові виплати) спробували здійснити переворот та відсунути С.Петлюру (вони помилилися, його на той момент не було в у Проскурові) від влади. Вони «взяли» «казну» УНР, яка знаходилася в будівлі теперішнього облвійськомату, а потім (цього їм певно було замало) почали грабувати єврейську громаду, вбиваючи та калічачи тисячі людей. Жертвам цього погрому в Проскурові / Хмельницькому по вул. Л.Толстого нижче старого єврейського кладовища ще на початку 20-их років поставили пам’ятник (подивіться на ньому на дату погрому та кількість жертв). В зв’язку з тим, що штаб Петлюри тоді знаходився в Проскурові, в місті було багато кореспондентів і місій (в т.ч.: польска та американська), і через це про вказане свавільство швидко стало відомо у усьому «цивілізованому світі». Питання щодо цього погрому тоді навіть розглядалися англійським парламентом, який направив до Проскурова (у 1920-му році!!) спеціальну місію для розлідування та допомоги, що тоді евакуювала з Проскурова десь біля 400-от дітей загиблих євреїв (про це є відповідні документи в бібліотеці цього парламенту та знятий документальний фільм). Хоча С.Петлюра напряму не брав участь в організації цього погрому (він прибув до Проскурова вже після усіх цих подій і навіть призначів слідство та трибунал, за вироком якого Болбочана та деяких інших на ст. Балин було терміново розстріляно), увесь світ поєднує загаданий погром саме з ним. Є версія, що він таким чином перенаправив підбурених повстанців від себе на єврейську громаду. Через усе це його якраз і вбили у Парижі у 1926-му році (про що я писав вище), а вбивцю судом присяжних виправдали. Усе це відомі у усьому світі факти, які досліджувалися багатьма вченими зі «світовими іменами». Про це написано багато книжок, знято багато фільмів. «Проскурівський погром» за кількістю жертв визначений самим маштабним у світі у ХХ-му сторіччі до часів «Холокосту». Матеріали про це (повідомлення, свідчення тощо) є в архівах багатьох країн, в т.ч. і в Україні (є версія, що Хмельницький обласний архів, який тоді знаходився в м. Кам’янці-Подільському, в середині 90-их підпалили саме з метою знищити ці матеріали). За радянської влади усе це «чомусь» замовчувалося, як і зараз. Доречі, польського історика і режисера, який у 90-ті роки зняв про це документальний фільм (там приводилися зняті на плівку свідчення ще живих тоді 3-ох свідків), кілька років назад у Львові було вбито. Правду про «Проскурівський погром» повинен чудово знати теперішній Хмельницький міський голова п. Семчишин, адже, коли там створювався музей (в т.ч. і цим подіям), він працював у «Хесед Бешед». То ж спитайте у нього.

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.