Нещодавно Хмельниччину відвідав лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко. Анатолій Степанович є одним із потенційних лідерів майбутніх президентських перегонів.
Народився Анатолій Степанович Гриценко 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Черкаської області. Освіту отримував в Україні та закордоном. Обіймав посади міністра оборони та голови Комітету Верховної Ради України з питань нацбезпеки і оборони. Полковник запасу. Одружений, має трьох дітей. Старший син Гриценка Олексій – активіст Євромайдану.
– Анатолію Степановичу, на старті нинішньої президентської кампанії багато хто пропонує своє бачення майбутнього політичного та державного устрою країни. Юлія Тимошенко пропонує укласти нову загальнодержавну угоду, Роман Безсмертний – перезаснувати країну. Ви якою бачите майбутню Україну?
– Система влади має бути такою, коли люди відчувають себе у безпеці та живуть у справедливості та комфорті. Це є ключовим. Система влади має бути такою, щоб люди відчували на неї вплив. Саме люди, а не олігархат зі своїми «договорняками» та «мєджусобойчиками». Це принципово. Я зазвичай не коментую позиції інших потенційних кандидатів у президенти. Однак про бачення Юлією Тимошенко цього питання розповім. Курс «новий», але історія стара, і тягнеться вона уже десятий рік. Ще 2008 року вона спільно з Медведчуком намагалась просунути ідею державного устрою, де парламент головний, а посаду президента мали б фактично нівелювати. Я переконаний, що не можна зараз посилювати роль парламенту. І так уже «наїлись» цього олігархату там. Потрібно не дискутувати, а вирішувати питання щоденно та брати відповідальність на себе. Для цього потрібна ключова фігура – президент, який має серйозний вплив на виконавчу владу. Ти написав програму, яку підтримав на виборах народ – виконуй її.
– Ваше ставлення до децентралізаційної реформи, яка декілька років реалізовується у країні?
– Я людина об’єктивна і думаю, що протягом трьох років усі помітили, як місцеві бюджети почали наповнюватись порівняно з тим, що було раніше. Тому необхідно за належним контролем продовжувати цей процес. Гроші повинні бути там, де живуть люди, а не розподілялись у Києві за якимось схемами чи потоками. Крім фінансової децентралізації має бути й земельна. Сьогодні лише 12% земель контролюється громадами, решта – урядовими та президентськими структурами. Це потрібно змінити. Земля має належати громаді та приносити дохід. Це наша стратегічна лінія.
Крім того, необхідно зробити те, про що говорять давно: ліквідувати районні державні адміністрації. Щоб виконкоми на місцях створювались тими, кого обрали люди. Кардинально звузити роль обласних державних адміністрацій та їх чисельність, позбавити їх права втручатись у господарський процес.
– Анатолію Степановичу, сьогодні на Хмельниччині, зрештою також й і у масштабах країни, йде досить негативний процес, коли у новостворених громадах закриваються малочисельні школи. Як цьому запобігти?
– Це питання багатогранне: тут і економіка і соціальна сфера, і людський вимір і перспектива країни. Проблема починається з того, що держава не приділяє належної уваги розвитку села. Коли проїжджаєш більшістю українських сіл стає помітно, що більшість населення – це пенсіонери. Молодь обирає обласні центри, міста. А нині складається така ситуація, що вони не затримуються й там, а ідуть на заробітки за кордон. Мене ніколи не тішили високі рапорти чиновників про експорт зерна чи якоїсь іншої сировини. Нам треба виробляти та експортувати продукцію. Не зерно, а вироби з нього. Тоді будуть робочі місця, наповнення бюджету. Тоді в селі буде молодь, будуть діти і буде повноцінна школа.
– Яка Ваша позиція щодо ринку землі?
– Ключове слово – ринок. Я категорично виступаю проти базару землі, коли на фоні злиднів кілька олігархів, починаючи з діючого президента скуплять все за безцінь. Ми маємо дозріти до ринку, але це буде ринок, а не подальше укрупнення старих та утворення нових олігархів. Ми сьогодні усі знецінені, бо криза, нестабільний бюджет, бо війна та не йдуть інвестиції. Тільки ми стабілізуємо ситуацію, ми усі станемо дорожчими і земля у тому числі. Тоді можна буде говорити про ринок. Тому стратегічно – ми за вільний продаж землі, але тактично – сьогодні на фоні злиднів нею торгувати не можна. Взагалі для українця земля – це не просто засіб виробництва, це метальне середовище, це аура, котра зберегла і мову, і культуру, і традиції. Тому надзвичайно важливо це все зберегти.
– Як Ви оцінюєте якість проведення освітньої та медичної реформ?
– Влада повинна випромінювати спокій та впевненість, а не хаос. Нічого не потрібно розвалювати до нуля та розпочинати знову. У реформах, котрі ви згадали є відсотків 20-30 позитивних речей. Для чого їх відкидати? Навпаки, необхідно базуватись на позитиві та розвивати його і виправити ті непродумані кроки, які уже були зроблені. Тому базовий підхід: буде збережено все те що є позитивним і буде виправлено все те, що несе негатив та показало свою недієздатність та непродуманість. Ключовий принцип – реформа має покращити життя.
– Як боротися з впливом олігархів на політичне життя країни?
– Чи має шанс сьогодні людина, котра має розум, порядність, мораль, державницьку позицію, але не має коштів, стати депутатом чи міністром? Відповідь очевидна – не має. Олігархат усе це заблокував, як на центральному так і регіональному рівнях. Значить це потрібно зламати, змінивши виборчий закон. Друге – заборонити політичну рекламу на центральних каналах, яка коштує величезні кошти. І тоді з’явиться шанс у чесної людини прийти у владу.
Ми маємо забути слово олігархат. В країні мають бути підприємці: середні, великі. Вони мають чесно платити податки, створювати робочі місця тощо, а не впливати на рішення уряду, генерального прокурора, президента. Якщо у тебе є реальні пропозиції, ти виходиш публічно і кажеш: «Я такий-то, хочу внести ось таку пропозицію». Якщо вона слушна, то її обов’язково використають.
Закулісну гру, коли через містечкові партії, своїх людей у парламенті дерибанять бюджет, ми зламаємо. Такого більше не буде. Коли будуть рівні умови для всіх, то багато нинішніх олігархів повипадає «в осадок». Тому що серед них немає Нобелевських лауреатів, вони свого часу отримали монопольний доступ, прихопили все, приватизували. Вони сидять на бюджетних коштах, тарифах тощо. Коли ці схеми будуть знищенні, успішними стануть ті, хто розумніший, кмітливіший. І я чомусь думаю, що це будуть не нинішні олігархи.
– Продовжується повзуча гібридна агресія Росії зокрема на Азовському морі, метою якої є Маріуполь. Позиція держави досить млява. Яку відповідь на ці дії дали б Ви?
– Все починається зі слова. Є група громадських активістів, юристів, волонтерів, котрі працювали півтора роки, аби зібрати документальні факти російської агресії. І пішли в український суд, аби це зафіксувати. І коли запросили у цей судовий процес у якості третьої сторони Президента України, то він устами свого довіреного юриста заявив6 «Прошу не визнавати факти російської агресії». І суд прийняв таке рішення.
Не можна три дні воювати, а три дні торгувати. Тому слід визнати очевидні речі і діяти відповідно до можливостей та засобів.
– Донбас звільнятимуть військовою операцією чи дипломатичними шляхами?
– Донбас буде звільнено через зміцнення армії, але політико-дипломатичним шляхом.
Незалежний громадський портал