Незалежний громадський портал

17 червня 2018 року набув чинності новий закон «Про товариства з обмеженою відповідальністю та  додатковою відповідальністю», яким започатковано нові привали гри та які стосуються практично усіх, хто має відношення до підприємств зазначених організаційно правових форм.

По мірі спадання важливості даного закону, його значення відчують в майбутньому власники (засновники) товариств, усі посадові особи, контрагенти, органи влади, які співпрацюють з ТОВ чи ТДВ, а також підприємства інших форм, які приймуть рішення про злиття, поглинання або будуть задіянні в процесах організації.

До головних новел даного закону відноситься те, що кількість учасників ТОВ або ТДВ тепер не обмежується, як то було раніше.

Отже наразі, будь-яке акціонерне товариство може змінити свою організаційно правову форму та з меншими складнощами вести бізнес у формі ТОВ або ТДВ.

Статутами товариств з обмеженою відповідальністю можуть бути встановлені інші, а ніж у законі права та обов’язки його учасникам. Такий ліберальний підхід звісно є перспективним для учасників господарських товариств, однак його застосування є доволі складним, оскільки на мою думку потребує попередньої юридичної оцінки встановленим правам та обов’язкам. Крім цього, реєстратори при посвідченні нових статутів господарських товариств та під страхом непомірно великих штрафів за свою помилку, швидше за усе будуть відмовляти у реєстрації, що приведе до масових звернень в адміністративні суди.

З метою уникнення таких ситуацій є доцільним проводити юридичну експертизу проектів статутів адвокатами чи юристами, які спеціалізуються на корпоративному праві.

Цим же законом вводиться поняття «Корпоративний договір», який визначить умови та порядок реалізації прав та повноважень власників товариств та його посадових осіб. Визначити умови корпоративного договору начебто не є складним, однак з практики можу стверджувати що це далеко не так. Складність корпоративного договору полягає у поєднанні протирічливих інтересів власників, посадових осіб та підприємства як такого. В змісті корпоративного договору слід також передбачити і наслідки за його не виконання, що  є також складним виходячи з передбачливості майбутніх спорів.

Зміст корпоративного договору (крім підприємств державної або комунальної форми власності) не підлягає розкриттю і є конфіденційним, якщо інше не встановлено законом або договором.

Є доволі проблематичним з точки зору податкового кодексу така новела у законі, як «Вклад у негрошовій формі», який повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Затвердження вкладу у негрошовій формі без проведення експертизи може бути приводом для зловживань його учасниками, а в окремих випадках і для порушення кримінальних справ.

Прикладів завищення ціни немайнового вкладу що привело до кримінального розслідування є чимало.

Власникам підприємств також не слід забувати і про наслідки прострочення внесення вкладу, якими можуть бути виключення учасника, перерозподіл неоплаченої частки або навіть ліквідація товариства.

При чому голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення.

Цікавим є також і порядок звернення стягнення на частку учасника товариства, а саме те, що товариство повинне надавати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника та надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника.

Якщо товариство не виконає обов’язків погасити борг або учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, вона передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

Є також слушним звернути увагу спадкоємців померлого учасника товариства, щодо порядку отримання права на частку, отримання права на вступ в товариство та перспективу втратити її через не виконання визначених даним законом дій.

Слід пам’ятати, що учасник товариства, який володіє часткою 50 або більше відсотків, може вийти з товариства лише за згодою інших учасників.

Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

В даній статті дана оцінка лише невеликої частини нового закону. З моєї точки зору його складність може бути зменшеною в рази, у випадку розроблення товариствами статуту, який в повній мірі врегулює питання, які мають бути врегульованими та корпоративного договору, а також введення в штатний розпис товариств такої посади, як корпоративний секретар, який буде відповідальним за процеси пов’язані з функціонуванням всієї структури товариств.