Фірма близька до нардепа Лабазюка за 250 млн. грн ремонтуватиме дорогу через малу батьківщину Гройсмана

Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області розтендерила 249,75 млн. грн на поточний середній ремонт автомобільної дороги державного значення М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам’янка (через м. Вінницю).

Переможцем стало Хмельницьке ШБУ-56, повідомляється у системі “Прозорро”.

Замовник провів три окремих тендера. Так, у першому вдалося зекономити 528,6 тис. грн від очікуваної вартості, у другому – 526,2 тис. грн, у третьому – 301,1 тис. грн.

Як вдалося дізнатися з постанови КМУ від 9 серпня 2017 року, загальна протяжність дороги, яка підпадає під поточний середній ремонт, становить 12,04 км.

Єдиним конкурентом виступило тернопільське ТОВ “Техно-Буд-Центр”, пропозиції якого не суттєво відрізнялися від заявок фірми-переможця з Хмельницького.

Довідка НГП. ПрАТ  “Хмельницьке ШБУ-56” опосередковано пов’язують з нардепом від Хмельниччини Сергієм Лабазюком. Раніше це підприємство належало депутату Хмельницької облради Івану Гладуняку. Наразі в реєстрах кінцевим власником зазначається мешканка Чернівців Галина Ставчанська.

Як писав НГП, у грудні 2016 року співробітники ГПУ та СБУ провели обшуки на ПАТ “Хмельницьке ШБУ-56″ і ПП “Аграрна компанія 2004″. За даними слідства, обидві фірми є пов’язаними та фігурують у кримінальному провадженні.

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 8

  1. 1.Интересно! А у ТОВ “Техно-Буд-Центр” есть депутатская поддержка?
    2.Но приятно, что Хмельницкий на слуху.
    3.Неужели скоро всё-таки выборы и , самое главное: по старому закону и новому/старому ЦВК? Кто пойдёт на 188-й?

  2. Техно-Буд-Центр , Агро-2004 і ШБУ-56 це одна шайка-лейка. Тендерують вони поперемінно,на одному тендері виграє ШБУ на наступному Техно-Буд. Підтримка з ВРУ є і в тих і в інших. В Техно-Буді власник має пряме відношення до керівника в минулому ДАК “Автомобільні дороги України”, родом він наскільки знаю, із Тернополя. Агро 2004 після відкриття кримінального провадження поки не виграє тендери , але для збільшення кількості учасників участь в тендерах приймає.

    • Спасибо за информацию.
      Помогите разобраться в таком.
      1.А эти ребята владеют технологиями цементно-бетонного покрытия?
      2.Хотя один умный дядечка рассказал мне про “недостатки” этого метода строительства дорог:
      2.1.Говорят, что по цене уже почти паритет!?
      2.2.Для асфальта нужен битум (около 55-60% от стоимости), а его нужно покупать за кордоном, а цемент и все остальное есть в Украине!?
      2.3.Асфальт от наших (смотри выше) служит не более 10 лет(?), а то и 3-5. А потом каждый год ремонтировать ямки!? А бетонка 20-25 и без ямок первые 10!?
      2.4.Бетонное покрытие крепче и можно гонять большегрузы (понятное дело – без фанатизма)!?
      Если в вашей “Громадськості” есть женщины – то поздравляю их с праздником.

  3. Дороги це клондайк по відмиванню коштів при кожній владі. Дороги будуть якісними, якщо їх робитимуть іноземці, яких не допускають до тендерів. Після наших спеців максимум три роки на них можна буде проїхатись, а там далі підуть ямкові ремонти і т.д. і т.п.

  4. А лобзик тихо пилит дальше.

  5. “ОЛЕКСАНДР ШЕВЧЕНКО
    народний депутат від “УКРОПу”
    Як знищити корупцію на будівництві доріг в Україні?
    («Українська правда» П’ятниця, 09 березня 2018, 14:00)

    Українські дороги будують фірми-прокладки місцевих “царьків”, які зацікавлені в тому, щоб одна й та ж автотраса ремонтувалася щороку.
    Депутати від “УКРОПу” підготували законопроекти про дворівневий контроль за дорожнім будівництвом.
    Місцева влада має визначати, які саме дороги ремонтувати в першу чергу, а центральна влада – контролювати виконавців цього ремонту.
    В Україні погані дороги – це підтвердить кожен водій. Але чи можна сказати, що автошляхи зовсім не ремонтують? Ні.
    Будь-який обласний та районний чиновник відзвітує вам про заасфальтовані кілометри – і це не буде брехнею. Та й самі українці можуть на власні очі побачити працюючу дорожню техніку й робітників у помаранчевих жилетах.
    У чому ж проблема? А проблема – у якості ремонту. Я особисто можу показати кілька доріг у моїй рідній Івано-Франківській області, які були капітально відремонтовані рік-два тому – і вже практично розвалилися.
    Думаю, ви теж покажете такі дороги у вашому регіоні. Скоро їх відремонтують знову – і вони так само не переживуть навіть однієї зими.
    Причина – корупційна схема, за якою будується левова частка українських автошляхів. Тендери виграють фірми-прокладки. Здебільшого вони належать місцевим “царькам”, чиновникам або депутатам, які завдяки децентралізації отримали у своє розпорядження великі кошти.
    Ці фірми-прокладки роблять ремонти за застарілими технологіями – фактично латають ямки. Або роблять вигляд, що латають.
    Як депутат з Івано-Франківська я бачу, що відбувається в цьому місті. Місцева провладна коаліція – це симбіоз “Свободи”, БПП і “Батьківщини”. Вони залучають до ремонту доріг фірми-прокладки з сумнівною репутацією й застарілими технологіями, не даючи можливості брати участь у тендерах крупним гравцям з якісними ремонтами.
    Ця начебто “нова” влада чинить точнісінько так, як було раніше: зробили абияк, отримали своє, потерли руки і втекли.
    До речі, це ще не найгірший результат – принаймні один рік водії їздять по більш-менш нормальному асфальту. Але буває й так: маленька локальна фірма без досвіду та репутації пропонує ціну, значно нижчу за ринкову, і, звісно, виграє тендер.
    На бізнес-результати цієї фірми занижена ціна ніяк не вплине, адже вона взагалі не збирається ремонтувати дорогу. Її завдання – виграти тендер, взяти попередню оплату і зникнути.
    Шукати гроші, які втратила держава, ніхто не буде, адже ця фірма, як ми розуміємо, належить впливовому місцевому “царьку”.
    Я та мої колеги-депутати з “УКРОПу” пропонуємо зламати цю корупційну схему.
    Для цього потрібен спільний контроль за спорудженням автошляхів – як з боку центральної влади, так і з боку місцевої. Такий контроль передбачено в законопроектах, які ми пропонуємо винести на розгляд Верховної Ради.
    Перший документ ми вже підготували – це законопроект №7476-1 “Про внесення змін до статті 103-1 Бюджетного кодексу щодо погодження використання коштів територіальних дорожніх фондів органами місцевого самоврядування”.
    Справа в тому, що з 1 січня 2018 року повноваження з управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення віднесено до підпорядкування обласних державних адміністрацій.
    ОДА зобов’язані погоджувати перелік ремонтованих автошляхів місцевого значення, а також вулиць і доріг комунальної власності в населених пунктах з “Укравтодором” та комітетом Верховної Ради з питань бюджету.
    Однак у чинному законодавстві відсутня вимога щодо погодження таких об’єктів з органами місцевого самоврядування, у тому числі з обласними радами.
    Це ставить під загрозу взятий державою курс на децентралізацію, який передбачає розширення повноважень органів місцевого самоврядування та, зокрема, перепідпорядкування доріг місцевого значення органам влади на місцях.
    Децентралізація – це європейська практика.
    Наприклад, у Польщі будівництво доріг місцевого значення здійснюють виконавчі органи гмін і повітів – виборних органів місцевого самоврядування. А в Німеччині питання спорудження доріг місцевого значення входить у сферу діяльності земель і громад.
    Водночас ми зареєстрували в парламенті законопроект № 7475-1 “Про внесення змін до статті 3 закону “Про джерела фінансування дорожнього господарства України” щодо погодження використання коштів територіальних дорожніх фондів органами місцевого самоврядування”.
    Документ передбачає доповнення чинного законодавства нормою, згідно з якою перелік ремонтованих автодоріг місцевого значення, а також вулиць і доріг комунальної власності має погоджуватися з обласними радами.
    Це децентралізація – але поки що без живих грошей, які передаються органам влади на місцях для будівництва магістральних доріг. Бо місцеві “царьки” ще не готові до повної децентралізації, а правоохоронна система не готова боротися з їхніми зловживаннями.
    Разом з цим, місцева влада повинна мати дорадчий голос. Її завдання – сказати: слухайте, скільки можна ремонтувати одну й ту ж дорогу з року в рік? І вказати ті автошляхи, які потрібно полагодити в першу чергу.
    Тобто місцева влада не отримує гроші “на руки”, але визначає, куди саме мають піти ці кошти. Це – вищий пілотаж контролю.
    Ми плануємо подати до парламенту ще один законопроект, який, навпаки, дає центральній владі інструменти контролю над місцевими органами.
    Він унеможливить участь у тендерах фірм-прокладок, які не мають досвіду та готових об’єктів. Тоді місцеві “царьки” не зможуть просувати свої фірми, які не відповідають критеріям якості й не мають позитивної репутації.
    Мені важко сказати, наскільки великими є шанси наших законопроектів стати законами. Принаймні депутати від “УКРОПу” запропонували чинній коаліції їх підтримати.
    Якщо закони не пройдуть, ми з моїми однопартійцями назвемо прізвища людей, які їх заблокували. І всі знатимуть, хто саме підтримує фірми-прокладки та відмиває на цьому гроші.
    Олександр Шевченко, народний депутат від “УКРОПу”, спеціально для УП” (конец цитаты)

    Если я не ошибаюсь и мэр Ивано-Франковска, и мэр Тернополя, и мэр Хмельницкого – члены одной партии. Олег Тягныбок часто на разных каналах гордится этим, а особенно за нашего. С его слов поддержка О.Симчишина в городе – 97 %. (ищите на 112-м или на NEWSONE)
    Интересно: до сотки дотянем?

  6. Не совсем в тему. Но может кому-то будет интересно; особенно некоторые определения известного специалиста в области психиатрии:
    “Имитация веры
    Семен Глузман, психиатр, правозащитник
    LB.ua 5 марта 2018, 08:45
    «Безумье сильных требует надзора». Эти слова Шекспира следует установить над входом в украинский парламент. Поскольку безнадзорные народные избранники в большинстве своем ведут себя странно, агрессивно и безответственно. Позволю себе и такое: нарочитая религиозность многих из них является лишь признаком внешней означенности, но не мистической сопричастностью к Учению, поскольку они не прошли через контроль метафизической мысли и искреннего чувства. Отсюда и домашние храмы, и коллекции кусочков человеческой плоти, называемой мощами.
    Каждый из них горячо, вплоть до рукоприкладства, борется за правду. За свою правду. Не желая помнить очевидное: за правду нет необходимости бороться, ее достаточно говорить. Знаменитый философ Владимир Соловьев заметил: «Нет такой мерзости, которая не признавалась бы где-нибудь и когда-нибудь за добро. Но вместе с тем нет и не было такого людского племени, которое не придавало бы своему понятию добра (каково бы оно ни было) значения постоянной и всеобщей нормы и идеала»
    Истина должна быть пережита, а не преподана. Что есть истина для спикера украинского парламента? Отвечу в сексологических терминах: истина для него есть продавленный результат многочисленных фрикций в виде повторений голосования, с ожидаемой эякуляцией в форме появления необходимого ему, спикеру, законодательного акта.
    Что есть истина? Для многих украинских политиков она есть результат злонамеренного искажения основ христианского учения. Но не только украинских. Мы знаем, в Писании нет призывов к революции, но от Дольчино до Кромвеля все революционные движения начинались с Библией в руках. Так же, как и в чеховской «Палате №6» не было ничего революционного, а Ульянову-Ленину она помогла стать революционером.
    Кто-то наблюдательный заметил: когда западные интеллектуалы берут на себя заботу в помощи самоосознании общества, то они вырабатывают науку социологию. Когда российские интеллигенты сосредоточились на том же, они создали идеал и символ веры. Так было. Но сегодня в украинской политике нет, на самом деле, ни социологии, ни веры. Здесь и та, и другая служат домашними атрибутами социальной и духовной лжи.
    В украинском обществе нарастает отвращение к двум вещам: к логике и к ближнему своему. Те, кто виновны в этом, наши политики, являющиеся сугубыми «пасхальными христианами» (мудрое определение Сергея Аверинцева), ранее резво сменили членские билеты комсомола и КПСС на имитацию веры. Впрочем, и в дело Ленина с Брежневым они никогда не верили.
    А на самом деле все конкретные конфессиональные религии – это разные инструменты прекрасного Божественного оркестра. Но наслаждаться этой музыкой – удел немногих.
    Семен Глузман» (конец цитаты)

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.