В мережі з’явилося оцифроване зображення з кіноплівки знайденої Дмитром Бабюком, співробітником Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.
Про це повідомляє видання «Вдало».
На відео зображена хроніка 1944 року, та, очевидно, кінця 40-х років, знята в Кам’янці, Жванці над Дністром, та Скалі.
Дмитром Бабюком були знайдені рештки двох кіноплівок з унікальними кадрами кінохроніки відзнятої в Кам’янці в 1940-х роках. На кадрах хроніки добре видно масштаби руйнувань. Перший фрагмент – кінець 40-х років, в ньому присутні лише загальні панорами міста. Другий значно цікавіший – 1944 рік, очевидно одразу після звільнення міста, на плівці можна побачити переправу через Дністер біля Жванця, вулиці міста заповненні знищеною німецькою технікою, колонну полонених німців на вулиці Зарванській.
Версія для друку
01.09.2017 at 12:48
Тоді у звільненні Поділля від нацистів – фашистів брав участь і мій дід, козак натуральний за походженням, а не те що зараз – козаки “обрізані”. А він і я тепер “окупанти”. От я і думаю, чи не прийдется мені / моїм дітям знову це робити?
01.09.2017 at 15:03
Мого діда Станіслава у 1941 році німці закопали в землю живим, з поломаними ногами і руками.
01.09.2017 at 19:04
Співчуваю.
Мій дід пройшов усю війну (з липня 41-го): три поранення, дві контузії (одна тяжка), і залишився живий. Поміняв під собою кілька коней, на коні ввечері 8-го травня 45-го в’їхав у передмістя Праги, де місцеві жителі стягнули його з коня та … посадили за стіл. З осколком, який закапсулювався в сердечній сорочці, дожив майже до 92-років. Біологічну бабцю німці під час окупації, як дружину червоного командира (донесли), розстріляли
Про війну росказував в основному тільке мені (своїм дітям – моїм дядькові, тітці та матері, а також – іншим онукам, чомусь майже не росказував). Публічно виступати на відповідних святах не любив (сам бачив, як відмовлявся), хоча мав три ордени. А тепер він окупант.
01.09.2017 at 19:49
Вінницю, Проскурів, як казав дід, їх з’єднання пройшло майже без боїв (як він казав, було сильне болото). А от за Тернопіль були запеклі бої з перемінним успіхом (багато однополчан тоді загинуло, і дід отримав поранення).
02.09.2017 at 09:19
Справжні фронтовики були небагатослівними. У сусідньому селі жив фронтовик-капітан Тоткайло. Командир штрафроти. Почесний громадянин Кенінсберга. “Брав” його. Всі груди в орденах. Після війни його почали возити по різних заходах, щоб він ділився спогадоми. Але він знав одне- “Мат”, і “Роті взяти висоту”. Це “ряжені” вже карти наступу малювали
02.09.2017 at 09:24
Я думаю, що ваш дід залишиться в народні памяті як визволитель. Ця чергова дурість з часом пройде.
01.09.2017 at 23:47
А мою бабусю комуністи репресували за те, що вона співала в хорі в церкві.