Передісторія
У 80-х роках минулого століття поряд з містом Хмельницький на території Олешинської сільської ради успішно працював радгосп «Ленінець». Численне поголів’я худоби, високі врожаї зернових та технічних культур, впорядковані дороги, забезпечені дитячі садочки, школи, медзаклади – ось обличчя господарства тих часів. Воно й не дивно, оскільки радгосп постачав елітне насіння овочевих культур не лише в усі республіки Союзу, а й за кордон, мав власний валютний рахунок.
З розпадом Радянського Союзу та проголошенням Незалежності, старі економічні зв’язки, на жаль, втратилися. Через втрату ринків збуту розпочався занепад господарства, без роботи залишились кваліфіковані спеціалісти. Радгосп тримався до останнього, не розпайовуючи землі, люди сподівались, що його все ж таки можна буде підняти. Однак не вдалося. Розпочались процеси реформування, приватизації та паювання землі. Новостворене ВАТ «Олешинське» хоч і взяло в оренду колишні радгоспні землі, однак виявилось слабким фінансово, в силу відсутності тих же ринків збуту. Відповідно почали накопичуватись борги. Невелика група спеціалістів, ветеранів підприємства активно вела пошук партнерів, зацікавлених у спільній діяльності. Такий партнер знайшовся в особі Івана Ізбінського, і на сьогодні, два господарства: ТОВ «Нові аграрні технології» та Товариство з додатковою відповідальністю «Олешинське» працюють під одним керівництвом більше 10 років. Нині ці сільськогосподарські підприємства у лідерах Хмельницького району не лише за обсягом виробництва продукції, а й своєю соціальною складовою.
Чарівна земелька
Однак близькість до обласного центру зіграла з аграріями злий жарт. 2008 року Державна виконавча служба у Хмельницькій області описує об’єкти тваринницького комплексу в селі Олешин в рахунок оплати боргів господарства, які накопились, нагадаємо, з радянських часів. Слід відзначити, що на той момент керівництво підприємства знайшло інвесторів, готових вкласти кошти у тваринництво, та розпочало реконструкцію комплексу.
Так вигладають споруди комплексу сьогодні
Більше того, у господарстві були й інші об’єкти, котрі могла описати та виставити на продаж ДВС у Хмельницькій області. Чому вибрали саме тваринницький комплекс, на якому розпочалась реконструкція, відповідь проста: під ним – майже 16 гектарів землі, поруч мальовничі ставки, дорога, залізниця, усі комунікації.
Згодом у судах було озвучено, що майно описувалось з порушенням законодавства, його оцінка не відповідала фактичній вартості. Площу описаних приміщень занизили на 6300 квадратних метрів. Однак це було згодом. А тоді швидкими темпами закрутилась машина підготовки комплексу до продажу.
Порушення йдуть за порушеннями. Справу шиють, як кажуть у народі, «білими нитками». Ось ще один шедевр виконавського мистецтва. Накладається арешт на майно боржника, директор підприємства, тобто – боржник, засвідчує своїм підписом акт опису, після якого уже нічого ніхто дописувати не може. Але не виконавча служба: захотіли та й дописали корівники. І це при тому, що огляд майна проходив, згідно того ж документа на території автопарку. Як у гаражах з’явилось 5 корівників, відомо лише державним служивим людям.
Коли ж адвокати господарства відшукали поняту, яка поставила свій підпис під актом, виявилось, що вона навіть не знає де знаходиться Олешин, а тим більше корівники. Її просто попросив підписати «якісь папери» знайомий держвиконавець.
«До відома»
Далі більше. Настав час торгів. Господарство звернулось до суду, аби зупинити їх проведення. Суд виніс ухвалу про заборону будь-яких дій з майном до з’ясування усіх обставин , що передували торгам.
Це рішення вручили і виконавчій службі і організаторам торгів під підпис.
Але, що таке невигідне рішення суду для виконавчої служби? Правильно: нічого. «До відома. В справу» – пише тверда рука начальника.
Дивно: якщо не згодні – оскаржуйте, згодні – виконуйте.
І ось – торги. Згідно паперів, дотримались порядку – було два покупці. Однак кінцева ціна відрізнялась від стартової лише на декілька гривень.
Запекла боротьба за майно, чи не так?
Після торгів – у банкрути
Хто ж продавав та хто купив комплекс? Продавець – фірма «Мультисервіс» яку винайняла ДВС, покупець ТОВ «Нова-Проммонтаж». Покупець окрім комп’ютера та працівниці в крихітній орендованій кімнатці за вказаною адресою нічого не має.
Очевидно, цього достатньо, аби розвивати тваринництво на 16 га.
До речі, представниця цього ТОВ в подальших судових процесах згаряча обмовилась: «Какие там котеджи. Там полно навоза, загажено и вонь стоит». Коментарі, як кажуть, зайві.
Слід відзначити, що на момент проведення торгів, господарство змогло погасити борги, претензії кредиторів – відсутні. Однак торги відбулись, за майно ДВС мала б отримати кошти, котрі й перерахувати, у разі відсутності кредиторів, господарству. Мала б , але не перерахувала….
Фірма «Мультісервіс» раптом стає банкрутом, а на рахунках Державної виконавчої служби виявляється менше половини виручених за торги коштів.
Ходіння по судах
Таке грубе нехтування законом змушує аграріїв звернутись до суду. Судові каруселі завертілись на роки. Проте, слід віддати належне, Господарський суд Хмельницької області задовільнив вимоги аграріїв, визнав дії ДВС незаконними. Житомирський апеляційний суд залишив рішення хмельницьких колег в силі.
Здавалось, все, крапка. Однак ціна 16 га поряд з містом не дає спокою опонентам.
Слідує касація. Справа потрапляє до Києва, де виносять рішення відправити справу на повторний розгляд в суд першої інстанції. Рука руку миє, особливо, коли це стосується мільйонних прибутків.
Аби не описувати усі подальші юридичні казуси, зупинюся на останньому рішенні суду. Воно просте: залишити справу без розгляду. І хоч власником комплексу залишилось господарство, це була бомба вповільненої дії.
Аграрії вирішили продовжити відновлення комплексу, кінцевою метою якого повинна стати організація фірмової торгівлі сільськогосподарською продукцією власного виробництва.
Передноворічний сюрприз: нотаріус може все
В грудні минулого року, керівництво господарства отримало відомості про те, що в Державному реєстрі (доступ відкритий) з’явився запис про реєстрацію приміщень комплексу на ТОВ «Нова-Проммонтаж» та видачу відповідних свідоцтв на право власності. Це при тому, що до цього у тому ж реєстрі власником комплексу значилось ТОВ «Нові аграрні технології». І ніякого юридичного рішення щодо зміни власника не існує.
Всесильною особою, котра на свій розсуд вносить зміни в Державний реєстр, виявилась приватний нотаріус Юлія Желіховська. На думку юристів господарства, пані Желіховська знехтувала вимогами закону. Про що вони сказали їй у вічі. І ось чудо – через декілька днів записи про реєстрації об’єктів щезли з реєстру. Цікаво, як ці дії узгоджуються з законодавством? Можливо запустили пробну кулю, аби дізнатись реакцію селян?
Підбиваючи підсумки цієї напівдетективної історії, варто запитати у правоохоронних органів, які маєть наглядати за дотриманням законності: рейдерство та безвідповідальність державних осіб для них стало нормою? Чи покарання злочинця не є пріоритетом?
Є багато питань й до інших, так званих, «державних» мужів. Невже не зрозуміло, що замість того, аби витрачати час та кошти на суди, аграрії могли б створити 40-50 робочих місць, відродити виробництво, давати якісну продукцію.
Прикро, що якісні зміни, котрі переживає суспільство ніяк не відображаються на свідомості більшості тих, хто у владі. І отримання земельного наділу для будівництва чергового котеджного містечка для них є більш важливим ніж майбутнє держави.
Петро Костюк