На Хмельниччині зберігся старовинний водяний млин у селі Лісогірка (колишній Людвіполь), який працював понад два століття. Нині він занепав, але все ще залишається унікальною пам’яткою архітектури та історії.
Згідно з місцевими переказами, його збудували ще 1795 року на кошти магната Яна Замойського, дідича цих земель. Утім, це лише легенда. Достеменно відомо, що наприкінці XIX століття млином володів поміщик Лев Тумковський, йдеться у матеріалі «Україна Інкогніта».
До початку 1970-х років млин працював на енергії води, як і годиться. Згодом його переобладнали на електропривод. Тоді кіловат електроенергії для селян коштував символічну одну копійку. Але вже на початку 1990-х, коли ціна електрики зросла до захмарних рівнів, утримання млина стало нерентабельним. Додалася ще одна проблема – обладнання було «антикварним», виготовленим іще до революції. Колись машини давали борошно найвищої якості, з найдрібнішим помелом. Але в останні роки млин працював переважно на корм для худоби.
На початку нульових Людвіпільський млин остаточно зупинився. Сьогодні він закритий, і чи збереглося обладнання – невідомо. Найімовірніше, все традиційно здали на брухт.
Від греблі лишилися лише руїни – мальовничий поріг на річці Смотрич. Канал-млинарка, яким колись подавалася вода до водяного колеса, а згодом до турбіни, нині пересох і заріс чагарником.
Попри занепад, млин і його околиці мають значний туристичний потенціал. Ця локація поєднує історію, красу природи та ностальгію за часами, коли вода рухала жорна, а не електромережа.
