Стали менше тримати корів жителі сільської місцевості на Хмельниччині через низьку рентабельність.
За словами директора одного найбільших з підприємств з виробництва молочної продукції області Сергія Іващука, щоб отримувати з молока прибуток – слід розводити поголів’я не менше, ніж 100 корів. Натомість для сільських жителів одна-дві корови стають частіше збитковими.
20 років поспіль тримає корів та торгує молоком на продуктовому ринку в Хмельницькому, каже жителька села Кадиївка Ярмолинецької громади Валентина Коваль. Зараз в неї чотири корови, йдеться у матеріалі Суспільного.
“Встаю о третій годині ночі. Ставлю воду підігріти та мию їх. Гної виношу. На початку п’ятої ранку я вже дою. Рятує мене апарат доїльний. Зараз ситуація зі світлом не дуже. То в мене весь час під руками генератор. Сама заводжу, сама дою. Десь пів на шосту виїжджаємо з чоловіком на ринок. Кожного дня, без вихідних. Понеділок лише вихідний” – розповідає жінка.
“Ми у травні возили на ринок – було 50 пляшок за добу з чотирьох корів. А зараз 25-26. Взагалі, впало молоко зовсім. Жара, ґедзі, бомки, мухи. Паші нема зовсім, пасовиськ ми не маємо. Майже кожного дня худоба на одних і тих самих місцях, просто щоб в хліві не стояла, ми виганяємо. А так три рази на день треба в жолоб дати їсти їм. Сіна з 15 машин треба заготовити”.
Ціни на молоко виросли, каже жінка.
“35-40 гривень. Воно впало, тому й подорожчало. Але зараз в нас намагаються перекупки забирати, бо продають його ще дорожче. Було багато молока – то ми трошки стояли й торгували. Ви знаєте, ми щось не рахуємо витрати. А так – вторгували, є копійка. А витрати йдуть, чому й ні. Кожного дня на своїй машині їздимо, ще пасажирів беремо. Води теж не вистачає, часом і мутна робиться, як багато випоюємо, бо ж худоба хоче води, а тим більше в жару. Десь до десяти відер в день випиває кожна корова” – розповідає жінка.
Каже, випасати корів на своїй території їй дозволив місцевий підприємець. Бо місця для пасовиськ в селі нема. Під водонапірною вежею також зробив корито, куди стікає вода для худоби.
Для сільських жителів Хмельниччини молочарство стає дедалі менш популярною справою через низьку рентабельність, розповів член Асоціації виробників молока, директор одного з найбільших підприємств з виробництва молока в області Сергій Іващук.
“Корова – це постійний живий організм, який потребує 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Має бути перш за все підтримка держави й завзяття господаря. Тому що коли в тебе на фермі 1000 дійних корів, то можна систематизувати. Одна людина займається технікою штучного осіменіння, друга, умовно, займається ветеринарією, третя – годівлею, четверта — все це втілює, п’ята – дояр, оператор машинного доїння. Коли ти сам – ти мусиш бути директором, і керівником ферми, і доярем, і зоотехніком, і ветеринаром. Інколи, коли порахуєш вартість праці – то легше купити молоко в магазині, а займатися чимось іншим”.
Аби ця праця була рентабельною, каже, потрібно тримати не менше ста корів. І тут вже йдеться не про особисте селянське господарство. На його підприємстві на 150 робочих місць понад 5 тисяч голів великої рогатої худоби, половина — це корови.
“Якщо говорити по минулому році, то рентабельність там була на рівні 13%. Тому що ті, хто займається молоком – вони у великих кредитах. Це апріорі, як аксіома. В нас кредитний портфель складає постійно близько 200 мільйонів гривень. Тому що постійно потрібно інвестувати в модернізацію ферм, нові доїльні зали, нове охолодження системи. Маєш змінювати енергоефективність. Під час війни, відключення світла впливають на те, що ти працюєш на генераторах, а генератори треба купити”.
Молочне скотарство, зі слів Сергія Іващука, є життєво необхідною галуззю і Хмельниччина має шанси стати її центром. Стимулювати розвиток, каже, має держава і під час війни шукати можливості долучити до збереження молочарства іноземних донорів.
За словами начальника обласного управління агропромислового комплексу Олега Омелянюка, в області станом на зараз налічується понад 112 тисяч корів, з них 28 з половиною тисяч тримають підприємства, решта – в господарствах населення.