Понад рік сім’ї та друзі розвідників Олексія Звонарьова і Віктора Тьопенка сподівалися, що вони уціліли в пеклі та повернуться живими. На жаль, дива не сталося: герої повернулися додому на щиті, і минулого тижня їх провели в останній шлях — до небесного війська, повідомили в 3-тій окремій танковій Залізній бригаді.
34-річного солдата Звонарьова проводжали в Ярмолинцях на Хмельниччині. На вулицях сотні людей на колінах зустрічали траурну процесію, яка завершилася церемонією вшанування воїна на центральному майдані.
Олексій Валерійович був родом з Хмельницького, та саме в Ярмолинцях знайшов своє кохання — Аліну, з якою створив щасливу сім’ю. Був майстром на всі руки та мав безумовний хист до творчості. Вмів малювати, шити, ремонтував машини, оформлював виставки та стенди, їздив на заробітки за кордон. Особливою його гордістю були двоє синів, а особливим щастям — очікування народження донечки. Та не встиг побачити свою крихітку-принцесу: вона народилася за чотири місяці після загибелі Олексія.
49-річного сержанта Тьопенка вшановували на Черкащині: спочатку в місті Тальне біля пам’ятника Героям Небесної Сотні та захисникам України, а потім в рідному селі Заліське Тальнінського району, де і поховали.
Доля склалася так, що строкова служба Віктора Миколайовича в повітряно-десантних військах тридцять років тому знову і знову повертала його до елітних підрозділів в буремні часи. В 2015-16 роках під час АТО воював в складі 79 десантно-штурмової бригади, 26 лютого 2022 року встав в стрій розвідувальної роти 3 окремої танкової Залізної бригади.
Між тим все життя тягнувся до мирних занять. Свого часу закінчив Дніпродзержинський технікум фізичної культури, потім Черкаський національний університет та працював в школі вчителем фізкультури. Любив рибальство та полювання, але найбільшою пристрастю були бджоли, своя пасіка.
Олексій Звонарьов на Віктор Тьопенко були разом на бойовому завданні в той чорний день 24 березня 2022 року. Група розвідників їхала на ГАЗ-66 (Олексій за кермом, Віктор в кунзі) і потрапили під ворожий обстріл з важкого озброєння біля села Суха Кам’янка Ізюмського району Харківської області. Внаслідок вибуху кунг відірвало, кабіну понівечило, машина палала…
Кілька контужених бійців змогли виповзти з-під обстрілу, доля інших довго лишалася невідомою, бо та місцевість перебувала під окупацією.
