Про життя та роботу Деражнянської громади через рік після початку повномасштабної війни розповів її очільник, міський голова Деражні Андрій Ковпак у бліц-інтерв’ю.
– Андріє Миколайовичу, як у громаді відреагували на заборону обласною радою діяльності московського патріархату в області?
– Після побиття московськими попами у центральному соборі Хмельницького українського військовослужбовця, Хмельницька обласна рада скликала позачергову сесію, під час якої ухвалила рішення про заборону діяльності УПЦ МП на території області. Поряд з тим, обласна рада звернулася до органів місцевого самоврядування області із закликом провести перевірку земельних ділянок, що перебувають у користуванні московських попів, з метою їх подальшого вилучення з користування.
4 квітня на сесії Деражнянської міської ради депутатами було прийняте рішення про заборону УПЦ МП на території громади та припинення права постійного користування земельними ділянками 10 релігійним громадам. Також на сесії скасували 11 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу земельної ділянки в постійне користування.
Після прийнятого депутатами рішення, ми упродовж двох днів провели відповідне опитування серед мешканців Деражнянської громади. Понад 90 відсотків громадян заявили, що в Україні має бути Єдина Православна Церква України.
У громаді до цього часу триває діалог щодо переходу тих чи інших парафій до ПЦУ. Так, зокрема парафіяни Свято-Михайлівського храму в Деражні на загальних зборах прийняли рішення про перехід до ПЦУ. Відповідне протокольне рішення направили до Хмельницької ОВА.
Ми розуміємо, що Україна має бути духовно незалежною. На нашу долю випав цей історичний момент і ми маємо об’єднати усю країну, задля мирного життя наших дітей.
– Сьогодні кожна громада намагається допомогти чим може фронту. Як з цим у вас?
– У 2022 році Україна втримала як військовий, так і економічний фронт. Однак не слід забувати, що військові на передовій щоденно потребують нашої підтримки. Наша громада активно співпрацює з ГО «Захист – об’єднання волонтерів».
Кожен з нас робить свій вклад у нашу таку бажану Перемогу. Cпільними зусиллями працівників міської ради, сфери культури та освіти, за свої особисті кошти було придбано та передано бійцям більше п’яти автомобілів. Також ми організовуємо збори коштів, закупівлі та відправку на фронт тепловізорів, повербанків, автомобілів, дронів, рацій, генераторів, засобів особистої гігієни та багато іншого.
Разом із старостинськими округами громади на чолі з міською радою неодноразово організовували збори всього необхідного для військових: це і засоби особистої гігієни, турнікети, плівка на бандажі, домашні смаколики – випічка та вареники, хліб, яйця та багато інших продуктів, які ми відправляємо на передову та у госпіталі. Часто навіть діти проявляють ініціативу, проводять акції, аби долучитися до збору. Їхні маленькі серця – роблять величезну справу. І ти розумієш, що в нас є тільки один шлях, вигнати цю нечисть з нашої землі, щоб наші діти жили щасливо у вільній та незалежній країні.
У першу чергу намагаємось допомогти тим, у кого є гостра необхідність, адже закрити потреби усіх не маємо можливості.
Лише з початку цього року ми витратили з бюджету громади на підтримку збройних сил понад 1,5 млн гривень.
Сьогодні волонтерська допомога військовим – це першочергова річ, адже об’єднуючи зусилля ми наближаємо мить перемоги.
– Війна, мабуть, перекреслила багато планів розвитку громади. Що є актуальним на часі?
– Ми не забуваємо про розвиток громади. Цьогоріч завершимо реконструкцію котельні у лікарні. Вона до цього знаходилась у жахливому стані. Також замінимо там тепломережу. Для проведення цих робіт уже все готове. Розумієте, там стояли парові котли, котрі споживали до 9 кубів дров на добу. Ми їх замінимо також на твердопаливні, але більш економніші та зі значно вищим коефіцієнтом корисної дії.
Окрім того замінимо котельні й у 1-шій школі «Початкові класи» та міській раді.
В залежності від надходжень, котрі отримає бюджет громади, плануватимемо й подальшу соціальну роботу. Зокрема, передбачаємо провести оздоровлення дітей військовослужбовців.
Взагалі, сім’ї військовослужбовців нашої громади намагаємось всіляко підтримувати різними виплатами, адже розуміємо, як їм сьогодні важко.
Продовжуємо також допомагати також ВПО, котрі перебувають у нашій громаді, регулярно забезпечуємо їх одягом, продуктами харчування. На сьогодні їх у нас менше тисячі.
– Чим живе молодь громади? Як допомагаєте їм?
– Ви знаєте, у нас спортивна громада. Регулярно проводимо змагання з різних видів спорту, сприяємо та заохочуємо молодь. От цього року наші юні деражнянки забрали золото на V гімназіаді України з пляжного волейболу, яка проводилася у Києві. Команда Софії Щуцької та Катерини Біляк вибороли перемогу серед дівчат 2005-2007 року народження, а команда Маргарити Вапняр та Уляни Ковальчук – серед 2008-2010 року народження. Вони полетіли в Ізраїль, де боротимуться за першість на всесвітньому рівні. І ми стараємось організаційно їм в усьому допомагати. Наприклад кожного року виділяємо пісок, для пляжного волейболу, щоб діти мали належні умови для тренування. Цього року ще й купили відповідні м’ячі для пляжки, до речі, такі м’ячі є тільки в нашій громаді. Це мала частина з того, що ми робимо, для нашої молоді.
Свого часу я зібрав тренерів з різних видів спорту та попросив, аби вони підготували перелік найнеобхіднішого для них обладнання. На основі цього ми розробили програму розвитку спорту у громаді і цьогоріч усі вони отримають необхідне для спортивних занять: це м’ячі, тренажери, спортивна форма для команд шкіл та інший спортивний інвентар.
Приємно, коли йдеш парком поряд спортивного майданчика і бачиш там велику кількість молоді, котра займається спортом. Кожна копійка, котру спрямовуємо у цю галузь, працює на майбутнє здорової нації. Так має бути.