Олександр Архипчук – бойовий медик одного з підрозділів Хмельницької окремої бригади територіальної оборони, що зараз перебуває у районі виконання завдань.
Військовослужбовець згадує, як у травні цього року разом з групою бійців він перебував на позиції у районі міста Слов’янськ, йдеться на сторінці у соцмережі 106 бригада тероборони ЗСУ.
«Того дня безперервно працювала ворожа артилерія, а потім почалася атака орків і по наших позиціях почали бити ще й танки, – згадує Олександр. – З’явились перші поранені та загиблі. І я почав надавати медичну допомогу, але під час обстрілу це було не просто.
Близько одинадцятої години ранку – потужне влучання міни поряд, і ось до мене приходить перший поранений: в нього на правій руці п’ятий палець тримається лише на розгиначах і шкірі, плюс рвана рана гомілки… Наклав шину зробив туге бинтування кисті та гомілки, ввів знеболююче. Згодом перевірив – ознак кровотечі вже немає…
Хвилин через десять прибігає другий поранений. В нього кровотеча з вух та носа, блювання. Ще й додатково пошкодження м’яких тканин лівої гомілки. Погана ознака, думаю, оглядаючи пораненого, можливий перелом носових кісток, та щелепи. Виконав передню тампонаду носових шляхів, бинтування рани, ввів знеболююче…
Далі – знову поранений. Травматичний розрив м’яких тканин лівого плеча, травматичний розрив лівої плечової артерії… Прийшлось зашивати рану на місці, бо була сильна кровотеча, міг не доїхати до госпіталя…
Тоді я надав допомогу п’ятьом пораненим. Стільки крові за день я вже давно не бачив… Дуже шкода загиблих, але їх не повернеш. Але всі поранені, яким я зміг надати посильну медичну допомогу, будуть жити і скоро знову стануть у стрій…
Повертаючись на місце дислокації, весь у крові та болоті, я відчув гордість за свій маленький внесок у перемогу…» – розповідає Олександр Архипчук.
