“Адміністративно-територіальна реформа — є однією з найбільш важливих і успішних реформ і має бути завершена до місцевих виборів, призначених на жовтень цього року”, — слова прем’єра Дениса Шмигаля, сказані 12 червня на позачерговому засіданні Кабміну, стали спуском гачком протистоянь з боку багатьох регіональних еліт. Натомість видані урядом того ж дня лекала з визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад і опублікований проєкт постанови Верховної Ради про утворення та ліквідацію районів додавали невідворотності процесу децентралізації.
“До рішення Кабміну ми вважали, що пройдуть три або чотири райони Хмельницької області. Я не вбачав, що з’являться п’ять районів. Коли це сталося, одразу включилися, бо бачимо себе у Хмельницькому районі. Треба йти до кращого”, — пригадує у розмові з НГП події місячної давнини голова Ярмолинецької райдержадміністрації Василь Гуменюк. Посадовець зі “Слуги народу” постав перед дилемою, спущеної “згори”.
І так, за баченням Кабміну, у Хмельницькій області має бути не 20 районів, а п’ять.
- Дунаєвецький район (з адміністративним центром у місті Дунаївці) у складі територій Городоцької міської, Дунаєвецької міської, Маківської сільської, Новодунаєвецької селищної, Новоушицької селищної, Смотрицької селищної, Солобковецької сільської, Ярмолинецької селищної територіальних громад.
- Кам’янець-Подільський район (з адміністративним центром у місті Кам’янець-Подільський) у складі територій Гуківської сільської, Гуменецької сільської, Жванецької сільської, Закупненської селищної, Кам’янець-Подільської міської, Китайгородської сільської, Орининської сільської, Слобідсько-Кульчієвецької сільської, Староушицької селищної, Чемеровецької селищної територіальних громад.
- Старокостянтинівський район (з адміністративним центром у місті Старокостянтинів) у складі територій Антонінської селищної, Білогірської селищної, Заслучненської сільської, Красилівської міської, Миролюбненської сільської, Старокостянтинівської міської, Староостропільської сільської, Старосинявської селищної, Теофіпольської селищної, Щиборівської сільської, Ямпільської селищної територіальних громад.
- Хмельницький район (з адміністративним центром у місті Хмельницький) у складі територій Війтовецької селищної, Віньковецької селищної, Вовковинецької селищної, Волочиської міської, Гвардійської сільської, Деражнянської міської, Зіньківської сільської, Летичівської селищної, Лісовогринівецької сільської, Меджибізької селищної, Наркевицької селищної, Розсошанської сільської, Сатанівської селищної, Хмельницької міської, Чорноострівської селищної територіальних громад.
- Шепетівський район (з адміністративним центром у місті Шепетівка) у складі територій Берездівської сільської, Ганнопільської сільської, Грицівської селищної, Ізяславської міської, Крупецької сільської, Ленковецької сільської, Михайлюцької сільської, Нетішинської міської, Плужненської селищної, Полонської міської, Понінківської селищної, Сахновецької сільської, Славутської міської, Судилківської сільської, Улашанівської сільської, Шепетівської міської територіальних громад.
Щоправда, ця “нарізка” спочатку не подавалася, як догма. На сесії Хмельницької обласної ради 24 червня більшість обранців навіть звернулися до центральної влади з проханням зберегти самостійність ще двох районів — Городоцького і Славутського. У випадку з Ярмолинецьким районом, то це питання не обговорювалося ані на депутатських комісіях, ані в сесійній залі. Тут пан Гуменюк тонко натякнув НГП, мовляв, були певні домовленості.
Однак 1 липня, коли Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування голосував за фінальну конфігурацію Хмельниччини, щось пішло не так. Ярмолинецький район залишили в “обіймах” Дунаєвеччини.
Ще одним сюрпризом виявилося доєднання Сатанівської, Закупненської і Чемеровецької громад до складу новоутвореного Дунаєвецького району. Раніше Сатанівську громаду віднесли до Хмельницького району, Закупненську і Чемеровецьку громади — до Кам’янець-Подільського району.
“Після засідання комітету ми вийшли засмученими, адже ми програли бій за наш з вами район. “Конкретні сили” зробили все для того, щоб комітет відхилив нашу пропозицію. Ярмолинчани зібрали 19 тисяч підписів за світле майбутнє, адже розуміють, що інфаструктура, комунікація та й працюють всі в “області. Але ми так просто не здаємось і я звернувся до наших депутатів політичної партії “Слуга народу” від Хмельницької області з проханням подати ще раз наші правки та переглянути рішення”, — написав допис 7 липня Василь Гуменюк. Через два дні профільний парламентський комітет включив Ярмолинецький район до складу Хмельницького.
Разом з тим, у підвішеній ситуації залишився Чемеровецький район. Кілька днів тому депутати Хмельницької облради від Чемеровеччини звернулись до депутатського корпусу Верховної Ради дослухатись до думки жителів Чемеровеччини та залишити в силі раніше погоджені пропозиції щодо включення Чемеровецького району до Кам’янець-Подільського району.
Більше того 3 липня на сайті Верховної Ради з’явилася електронна петиція про збір підписів за те, щоб Чемеровецька ОТГ приєдналася до Кам’янець-Подільського району.
7 липня у Чемерівцях відбулося народне віче, на якому виступив Чемеровецький селищний голова Олександр Собань і навів аргументи щодо переваги приєднання до Кам’янець-Подільського району. Для демонстративної рішучості пан Собань навіть змінив аватарку у Фейсбуці, поставивши свою світлину з підписом: “За Чемеровеччину у складі Кам’янець-Подільського району”.
Проте жодні прийоми не спрацювали. Чемеровецький район залишився у складу Дунаєвецького. Остаточне слово за народними депутатами, які найближчого тижня повинні розглянути питання ліквідації старих і утворення нових районів на пленарному засіданні Верховної Ради.
“Незалежний громадський портал” зібрав думки експертів та політиків щодо бачення цієї ситуації.
Директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук: “Для Хмельницької області оптимальним було би три райони: Хмельницький, Шепетівський і Кам’янець-Подільський. Це три округи і три повіти, які завжди були у цій області. Вони мали би приблизно однакову потужність. Але включилися різні люди і наколотили версію з п’яти районів. Чи є це катастрофічним? Ні, не є.
Що стосується Кам’янець-Подільського району у запропонованій конфігурації. Погано, що є такий великий дисбаланс між районами. Чи від цього програє Кам’янець-Подільський? Не програє. Тому на це все я дивлюся дуже спокійно, — ключовим є громади, які повинні працювати і бути спроможними. Райони — це допоміжна ланка”.
Народний депутат від партії “Слуга народу” від Хмельниччини Сергій Мандзій: “На сьогоднішньому парламентському комітеті (9 липня — НГП) піднімалось питання районування Хмельницької області на чотири райони. Позиція наших депутатів була створити не п’ять районів, а чотири: Хмельницький, Шепетівський, Старокостянтинівський і Кам’янець-Подільський. Проте обранці комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування ухвалили своє рішення, залишивши п’ять районів. Окремо Чемеровецький район залишився у складі нового Дунаєвецького району, а Ярмолинецький відійшов до Хмельницького району.
Я вважаю, що доцільно було б збільшувати потенціал Кам’янець-Подільського району, який є флагманом промислового виробництва. У новій конфігурації Кам’янець-Подільський район виглядатиме дещо обрізаним і обмеженим.
В цілому ж, ситуація із районуванням — суто політичне рішення. Райони ніякого функціонала за собою не нестимуть”.
Виконавчий директор Асоціації об’єднаних територіальних громад Хмельницької області, колишній керівник Хмельницького центру розвитку місцевого самоврядування Сергій Яцковський: “Ситуацію з Чемеровецьким районом (що його віднесли до складу майбутнього Дунаєвецького району — НГП) дізнався з онлайн-засідання підкомітету з децентралізації Верховної Ради, яке відбулося 1 липня. Це рішення народних депутатів, бо тут, на рівні Хмельницької ОДА таких пропозицій не було. Взагалі тему районування слід розглядати крізь призму слабкої інформаційної кампанії з боку діючої влади. Адже мешканцям усієї України треба було чітко пояснити, які функції отримають нові райони; що всі адміністративні послуги первинного рівня надаватимуться у громадах.
Коли ж з’являються суттєві протиріччя з боку місцевих мешканців, то влада, яка планує адміністративно-територіальні зміни, має проводити роз’яснювальну роботу. З одного боку, жорстко не можна “ламати” через коліно, а з іншого — людям не пояснили різниці між райцентром у Городку, Дунаївцях чи Ярмолинцях. Так, ми маємо радянську спадщину, коли будь-який район був центром ухвалення рішень і центром грошей. На сьогодні ж не планується як такого районного бюджету. Де-факто, він то буде, але за рахунок дотацій державного бюджету. Тобто усі послуги базового рівня будуть надаватись в громадах і не уявляю за якими послугами доведеться їхати в потенційний райцентр. Район це про органи влади про контроль , але не про управління фінансами.
На мою думку, разом зі зміни щодо районування необхідно виносити на голосування до Верховної Ради зміни до бюджету, зміни до закону про місцеві адміністративні послуги, зміни до законів про місцеві державні адміністрації та місцеве самоврядування.
Треба ще зазначити, що питання районів не виносилося на порядок денний до кінця 2019 року. Так, усі розуміли, що за логікою до цього дійде. І нині п’ять районів для Хмельниччини, які визначив Кабмін, достатньо, але можна було й три — Шепетівка, Кам’янець-Подільський і Хмельницький.
Щодо майбутнього статусу міста-супутника Нетішина та міст обласного значення. З жовтня цього року вся територія ділитиметься на громади. І Нетішин, і Шепетівка, і Хмельницький матимуть статус міських громад. До речі, у Конституції зазначено, що територіальний устрій складається з територіальних громад, сіл, селищ і міст. Отож, якщо пряму норму Конституції підвести під спільним знаменник, то одержимо міську, селищну і сільську громади. До прикладу, Солобковецька сільська громада і Хмельницька міська громада мають абсолютно різні бюджети, однак у них однакові повноваження щодо використання і залучення ресурсів та однаковий статус — орган місцевого самоврядування базового рівня”.
Віталій Тараненко.