Соцопитування, яким тішився міський голова на своїй сторінці у ФБ, доступ до якої, до речі, нині мені заблоковано, нещодавно не витримало елементарної журналістської перевірки. Один з авторитетних обласних телевізійних каналів області, шляхом елементарного опитування, тактовно спростував «аналітику» одного з рейтингових агентств. Перед прямим ефіром з міським головою редакція каналу «ТВ7+» провела майже тижневе опитування щодо ставлення містян до відновлення діяльності ринків, магазинів і підприємств малого та середньому бізнесу, в якому 58% хмельничан висловили думку, що відкривати їх треба. Віддам належне лояльності редакції каналу, яка об’єднала продовольчі і речові ринки з низкою інших підприємств та дещо «розмила» цей відсоток. За альтернативними опитуваннями окрему тезу відкриття лише продовольчих ринків підтримує понад 78% хмельничан і майже стільки ж мешканців області. Схожа ситуація і з опитуванням, в якому об’єднали театри і музеї з парками та скверами. Більше половини хмельничан схвалили би відкриття парків і скверів, якби вони не йшли в одному «портфелі» з закритими місцями, де ризик заразитися більш вірогідний. Втім, навіть попри намагання «розмити» відсоток недовіри до слабкої позиції міського голови щодо відкриття ринків, який все перекидає на плечі центральної та обласної влади, перебільшив 50% бар’єр. Саме тому, в студії, на ефірі він виглядав розгублено – і не даремно.
Життя після цифр
Опоненти Олександра Симчишина вже неодноразово звинувачували його в маніпулятивних діях с соціологічними дослідженнями, які незалежно від ступеню достовірності, плекають його внутрішній нарцисизм. Ще рік тому, соціологи запопадливо співали мерові, що його підтримує близько 86% хмельничан, а його політсилу, через «захмарну любов» містян до наймолодшого «свободівського» мера – близько 60%.
Вибори до парламенту показали, що навіть за умов найдорожчої медійної кампанії, майже безмежного впливу на власників рекламних площин, значного залучення адмінресурсу до агітації та запрошення ВІП-спікерів – проект Олександра Симчишина отримав довіру лише у 29,5% виборців.
Після такого гучного фіаско міському голові довелось виправдовуватись перед партією і інвесторами, щодо сил і коштів витрачених «на вітер». Дехто з «людей, які давали гроші» зрозуміли, що через брехливі рейтинги «інвестували не в того», змусили деяких введених в оману громадян відсахнутись від подальшої співпраці з мером. Аби остаточно не втратити довіру виборців і меценатів він виправдав фактично свій програш в місті низьким рейтингом ВО «Свобода» та особистою недолугістю Віталія Діденко і заходився підлатовувати своє «медійне тіло». Дослідження видання «Фокус», представники якого навіть не були в Хмельницькому, дистанційно вивчивши інформацію про кількість і вартість збудованих туалетів, які нині не працюють, зробили «авторитетне і всебічно обґрунтоване» резюме, щодо нашого невпинного щоденного покращення благоустрою, та інші, аналогічного штибу «незаангажовані» інформаційні вкиди зробили свою справу. Дещо допомогли і загравання з молоддю, з уламками націонал-патріотичного маргінесу, з спортивною та культурною елітою та інші мантри «про прозорість інвестицій», яких мало хто бачив. Принаймні, так було до COVID-19.
Спалах епідемії став чудовим каталізатором визначення внутрішньої природи міських голів. Після того, як Президент «натякнув», що органи місцевого самоврядування можуть впливати на графік та умови діяльності продуктових ринків, мери поділились на «народних» та «інородних». «Народні» відмовились від «конвертів» крупних торгівельних мереж за монополію ексклюзивно «наживатись на біді» і залишили працювати продуктові ринки навіть попри погрози та тиск «з гори». Їх не багато, але вони дійсно – народні. Міські голови Харкова, Сум, Одеси та ряду інших міст мали свою позицію, попри тиск центральної влади та не закрили продуктову торгівлю на ринках. І, як показала історія, спалахів коронавірусу не відбулося, коли дотримуватися належних санітарних умов. «Ненародні» мери всілякими правдами і неправдами затримують вільну торгівлю, і не просто так. Кожен день, переспрямований в «корпоративні обійми» великих супермаркетів, потік покупців приносить чималий зиск, недоотриманий малим та середнім бізнесом, від чого безпосередньо залежить обсяг «чайових за послуги». Цим безпринципним пролазам за гроші наплювати на все: на бідність, на страждання, на релігійні вподобання, на довіру, на людей – вцілому. Коли в офісі Володимира Зеленського зрозуміли, що більшість міських голів воліє заробляти, в той час коли зростає соціальне напруження, вирішили взяти питання в свої руки. Потяг до дестабілізації «оволодіває народними масами» і це припинити можливо лише конкретними справами. 29 квітня, цього року Уряд планує поставити остаточну крапку в питанні продовольчих ринків, аби вивести їх з зони самоуправства окремих малосвідомих міських голів.
Помилка і тренд «до низу»
Останній прямий ефір хмельницького мера остаточно довів, що ринки в т.ч. і продовольчі мер відкривати не хотів, і не важливо під яким «соусом» соціальної турботи це пролунало. Оперуючи статистикою наслідків COVID-19 хмельницький міський голова продемонстрував блискуче володіння цифрами та поточною ситуацією. Проте, наприклад, він забув згадати, що, наприклад, мер Львова Андрій Садовий неодноразово виступав за відкриття продовольчих ринків та домагався відповідного рішення від центральної влади. Якби Симчишин та інші, так звані «народні мери», долучилися до нього, можливо рішення Уряду про роботу ринків було прийнято значно раніше.
Тим більше, що уже 27.04 міська влада Чернівців, які постраждали від вірусу чи не найбільше, прийняла рішення відкрити ринки, бо розуміють згубні економічні наслідки. Навіть побратим Симчишина, мер Івано-Франківська сказав, що варто дозволити працювати “продуктовим ринкам, магазинчикам, тобто малому і середньому бізнесу”.
Однак, прикриваючись опікою городянами та апелюючи до острахів перед коронавірусом хмельницький мер всебічно намагався утримати купівельний потік в фарватері великих торгівельних мереж. Втім, погоня за ласим шматочком, може обернутись для О. Симчишина електоральною катастрофою. Майже 78% хмельничан мають міцні родинні зв’язки з «селом» в першому чи другому поколінні. Хмельницькі продуктові ринки є найбільшим майданчиком для продажу продукції дрібних фермерів та особистих селянських господарств. Політика міської влади пускає «по вітру» найменш економічно захищенні господарства та дрібних фермерів, обтяжених кредитами. Наприклад аграрії Херсонщини вже заходились до протестних настроїв і їх підтримують городяни. Обурення діями таких мерів відбувається по всій Україні, і Хмельниччина – не виключення. Незадоволення фактичним економічним геноцидом мешканців сіл їх міські родичі навряд чи залишаться обабіч конфлікту, і розуміючи справжнього винуватця, цілком слушно, пригадають це йому на виборчій дільниці. І тут спрацює об’єктивна соціологія, незалежна від різних «авторитетних» та нескінченно далеких від наших потреб рейтингових агентств.
Максим Моргун.