Незалежний громадський портал

Тиск з боку правоохоронних органів ­– головний біль для підприємців, які намагаються вести справи в Україні. Для цивілізованого бізнесу варварство корумпованих українських силовиків обертається не лише втратою активів, а й часто становить загрозу здоров’ю чи навіть життю. Утім, існує й інша категорія так званих бізнесменів. Вони звикли використовувати жадібних, намертво зв’язаних круговою порукою правоохоронців та суддів, як інструмент отримання надприбутків та знищення конкурентів. Такий статус-кво сформувався ще на початку 90-х років і попри численні обіцянки реформ від депутатів, прем’єр-міністрів та президентів, зберігається досі. Підтвердження цьому – кримінальне переслідування директора ТОВ «Газпромпомстач» Вікторії Атаманюк.

«Газпромпостач» – столичне підприємство, яке продає енергоресурси, в тому числі, для потреб Квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) Збройних сил України у Хмельницькому. Першу угоду на постачання газу сторони уклали у березні 2017-го року. Компанія виграла тендер, який проводився через систему державних закупівель Prozorro. Пізніше, шляхом подання найвигіднішої цінової пропозиції «Газпромпостач» став постачальником газу для КЕВ на період з лютого до грудня 2018-го року.

Проблеми у бізнесу Вікторії Атаманюк розпочалися разом з оголошенням тендеру на постачання газу для КЕВ на 2019-й рік. Серед конкурентів «Газпромпостачу» з’явилося таке собі ТОВ «Благогаз збут», яке журналісти «Наших грошей» пов’язують з зятем одіозного ексміністра екології Миколи Злочевського Андрієм Кучковим. Нова компанія не могла запропонувати вигідніші за конкурента умови, але хотіла будь-що виграти аукціон, тож почала діяти у сумнівний, хоч поки ще законний спосіб.

«Благогаз збут» направив скаргу до Антимонопольного комітету України (АМКУ), тим самим на декілька місяців затягнув проведення торгів. Як наслідок, Квартирно-експлуатаційний відділ Хмельницького у І кварталі 2019-го року вимушено купував газ за переговорними процедурами. Зрештою, торги таки відбулися у лютому 2019-го року і їх переможцем став «Газпромпостач», який знову запропонував найменшу ціну за 1000 кубометрів.

Аукціон щодо продажу газу для потреб КЕВ у 2020 році відбувся у лютому нинішнього року. На той момент військова прокуратура Хмельницького гарнізону спільно з СБУ вже два місяці розслідували кримінальне провадження проти Вікторії Атаманюк. Подальші події довели, що єдиним завдання цього переслідування було змусити «Газпромпостач» відмовитись від участі у торгах в інтересах власників «Благогаз збуту».

 Схему тиску на Атаманюк розробили військовий прокурор Хмельницького гарнізону Олексій Стражник та  співробітник контррозвідки СБУ Ігор Репецький. До слова, останнього, за свідченнями працівників КЕВ, часто бачили в гостях у кабінеті Світлани Довгополик, мова про яку піде далі. Замовники з «Благогаз збуту», очевидно, поставили перед виконавцями завдання «зшити» кримінальне провадження проти конкурента будь-яким, нехай навіть найбілішими нитками. До його виконання Стражник та Репецький перейшли у грудні 2019-го року.

Ключовим фігурантом у справі Атаманюк стала згадана Світлана Довгополик – голова тендерного комітету Хмельницького КЕВ. Схилити чиновницю до співпраці силовикам було не складно, адже у минулому Довгополик мала проблеми через великі незадекларовані суми готівки. Тож у разі незгоди у будь-який який момент могла сама стати фігурантом кримінального провадження.

З матеріалів справи відомо, що за свідченнями Довгополик, у грудні 2019-го року її викликав до свого кабінету очільник КЕВ Хмельницького (з 2016-го року) Петро Хохун. Хохун, мовляв, дав доручення поїхати до Києва, щоб забрати та передати «хабар» від директора «Газпромпостачу». Через це чиновниця, нібито, і вирішила звернутися з повідомленням про наміри вчинення злочину до правоохоронців.

Сторона захисту наполягає: ніякого хабаря і тим паче – особистих домовленостей із Хохуном чи Довгополик ніколи не існувало. Завданням жінки було влаштувати провокацію. Чиновниця буквально випрошувала в Атаманюк, нібито, за дорученням Хохуна, 80 000 грн у якості спонсорської допомоги для працівників КЕВ перед новорічними святами. Жінка таки домоглася зустрічі у Києві (на яку поїхала у супроводі оперативників СБУ), отримала кошти на новорічні потреби, після чого через водія передала їх шефу. Далі – справа техніки.

13 лютого 2020 року, за 6 днів до запланованої дати проведення чергового тендеру, слідчі військової прокуратури Хмельницького гарнізону вручили Атаманюк підозру у наданні хабаря. Хоча, за що давався за хабар, слідство в повідомленні про підозру так і не зазначило, не вистачило фантазії.  Іншим обвинуваченим у справі №12019240000000332 став Петро Хохун, якого на цій підставі невдовзі відсторонили від виконання обов’язків. 17 лютого суд арештував частину майна Атаманюк та призначив заставу у 420 400 грн.

Після цього справи у «Благогаз збуту» очікувано пішли вгору. 19 лютого компанія таки виграла тендер на постачання газу для потреб КЕВ Хмельницького на 2020 рік. При чому, не без сприяння тієї самої Світлани Довгополик. Тендерний комітет під її головуванням вирішив застосувати процедуру прямих закупівель, пославшись на…відсутність конкуренції! «Газпромпостач» оскаржив результати тендеру в Антимонопольному комітеті. 6 березня АМКУ задовольнив скаргу та анулював аукціон, таким чином підтвердивши зловживання комітету під керівництвом Довгополик.

Впродовж двох місяців з моменту оголошення підозри жодних слідчих дій за участю Вікторії Атаманюк з незрозумілих причин не проводилося. Єдиними доказами у справі від самого початку залишаються виключно (!) слова Світлани Довгополик, яка вже мала проблеми з законом та яка так раптово почала симпатизувати  «Благогаз збуту».

Проте, інтереси військової прокуратури спрямовані виключно на усунення з ринку «Гаспромпостач», тому без будь-яких законних підстав прокурор звернувся до суду з клопотанням про взяття Вікторію Атаманюк під варту та стягнення з неї майже півмільйона гривень застави на користь держави. Суд, звичайно, прокурорам відмовив, оскільки не мав для інакшого рішення жодних аргументів. Отримуючи процесуальні поразки, деталі досудового слідства дивним чином опинилися у розпорядженні деяких ЗМІ, які на їх основі почали псувати репутацію підприємниці провокаційними статтями.

Всі ці факти демонструють, що розслідування хмельницьких силовиків – це хрестоматійний приклад нападів на бізнес в інтересах  сумнівних структур.  Журналісти і надалі будуть пильно слідкувати за ходом цієї справи, щоби об’єктивно  інформувати підприємців,  керівництво держави про досягнення «героїв в пагонах» в їхній боротьбі з українським бізнесом.

Максим Квітко, Хмельницький