Дунаєвецький районний суд оштрафував приватного підприємця на 30 тис. грн за порушення правил карантину (ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Про це свідчить постанова суду від 6 квітня.
Місцева поліція склала протокол про адмінправопорушення за те, що 25 березня поблизу села Воробіївка Дунаєвецького району не припинило роботу кафе-бар “Наша хатка” та здійснювало прийом відвідувачів. Цим самим були недотримані вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Власниця кафе у судове засідання не з’явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки, будь-яких заяв, в тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не направила, причин неявки суду не повідомила. Крім того, будь-яких заперечень проти вказаного правопорушення жінка не надала, у скоєному не розкаялась, а тому її неявка не перешкодила розгляду справи.
Суд вважає, що винуватість власниці кафе у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення та розрахунковими документами – рахунками офіціанта від 25 березня 2020 року.
На думку суду, необхідним для виховання особи правопорушника, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень, буде безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Це дебілізм влади в дії.
Це не дибілізм влади, це дибільна вівця плювала на прийняті державої заходи і думала, що візьме всіх на горло і все минеться. Демократія це не анархія, порядок має бути для всіх один.
Саме так. Про Епіцентр і ломбарди -це як раз порядок і закон для всіх.
Будьте послідовними, щось Бурлики жодного разу під Епіцентром не мітингували
Які ж ви усі безтолкові (як, нажаль, і переважна частина народонаселення України):
Перше: Згадана тут Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (і відповідно, її вимоги) є «протизаконна», т.я. ця постанова прийнята з порушенням ст.ст. 33, 35, 39 і деяких інших Конституції України та частини першої ст. 16 і деяких інших Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» та іншого чинного Законодавства України, у відповідності до яких подібні вимоги стають «законними» та обов’язковими для виконання тільки згідно з відповідним рішенням Президента України, яке ратифікується Верховною Радою України. Без цього КМ України не має права і підстав приймати подібні рішення. Надзвичайний стан (далі – н.с.), який передбачають такі вимоги, може бути загальнодержавним, регіональним (регіональними) чи міцевим (міцевими). Я вам скажу наступне, що якщо якийсь суд і прийме рішення про накладення штрафів (чи якийсь інший присуд) стосовно порушення згаданих вимог, «нормальним» судом (вищої інстанції чи навіть загальноевропейським) це рішення буде скасоване.
Друге: А чому такі вимоги не «узаконюються» належним чином? Тому, що у випадку належного проголошення такого стану влада повинна взяти на себе наступні зобов’язання, а саме: забезпечення повної ізоляції (і з зовні, і з середини) території, на якій проголошений н.с. (у випадку епідемії чи зоопедії – карантин, далі – к-н), охорона цієї території усіма силами і засобами (аж до застосування збройних сил); повне забезпечення за рахунок коштів загальнодержавного та / чи місцевого бюджетів населення, яке проживає / знаходится на території н.с. та / чи к-ну, їжою, питною і санітарною водою, засобами захисту від інфекції, засобами гігієни, засобами лікування, санітарно-лікувальними закладами, знезараженням території; (пробачте) забезпечення за рахунок коштів загальнодержавного та / чи місцевого бюджетів збору, поховання та утилізації жертв; відшкодування за рахунок коштів загальнодержавного та / чи місцевого бюджетів громадянам, які проживають / знаходяться на території н.с. та / чи к-ну шкоди, яка була заподіяна цим громадянам внаслідок введення данного н.с. та / чи к-ну.
Треттє: Проголошуючи згадані вимоги та вимагаючи їх виконання влада посуті захищає не нас, що б як можна менша кількість громадян захворіла і померла (якщо б мета її була саме така, то було б зроблено так, як я виклав вище), а себе. Справжньою метою влади є , так би мовити, «полегшення життя собі», тобто – намагання «розтягнути» цю епідемію у часі, що б, як можна менше за кількістю одночасно (тобто – протягом одеого короткого проміжку часу) «лікувати» людей і, пробачте, їх ховати, зменчивши таким чином навантаження на бюджети. І є ще дуже велике і щире бажання влади – «не обідити» привладних олігархів та тих, хто за ними стоїть (тут тобі і «Епіцентр» і ломбарди).
В таке “кафе” може зайти тільки той, хто заблудився.
Ну і правильно зробили. Ну шо, курва за народ.
Поліціянти в засідці певно не один день просиділи, щоб піймати злісного порушника.
Які ж ви усі безтолкові (як, нажаль, і переважна частина народонаселення України):
Перше: Згадана тут Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (і відповідно, її вимоги) є протизаконними, т.я. ця постанова прийнята з порушенням ст.ст. 33, 35, 39 і деяких інших Конституції України та частини першої ст. 16 і деяких інших Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» та іншог чинного Законодавства України, у відповідності до яких подібні вимоги стають «законними» та обов’язковими для виконання на згідно з відповідним рішенням Президента України, яке ратифікується Верховною Радою України. Без цього КМ України не має права і підстав приймати подібні рішення. Надзвичайний стан (далі – н.с.), який передбачають такі вимоги, можуть бути загальнодержавним, регіональним (регіональними) чи міцевим (міцевими). Я вам скажу наступне, що якщо якийсь суд і прийме рішення про накладення штрафів (чи якийсь інший присуд), «нормальним» судом (вищої інстанції чи навіть загальноевропейським) це рішення буде скасоване.
Друге: А чому такі вимоги не «узаконюються» належним чином? Тому що у випадку належного проголошення такого стану влада повинна взяти на себе наступні зобов’язання, а саме: забезпечення повної недоступності території, на якій проголошений н.с. (у випадку епідемії чи зоопедії – карантин, далі – к-н), охорона цієї території усіма силами і засоьами (аж до застосування збройних сил); повне забезпечення за рахунок коштів загальнодержавного та / чи місцевого бюджетів населення, яке проживає / знаходится на території н.с. та / чи к-ну, їжою, питною і санітарною водою, засобами захисту від інфекції, засобами гігієни, засобами лікування, санітарно-лікувальними закладами, знезараженням території; (пробачте) забезпечення за рахунок коштів загальнодержавного та / чи місцевого бюджетів збору, поховання та утилізпції жертв; відшкодування за рахунок коштів загальнодержавного та / чи місцевого бюджетів громадянам, які проживають / знаходяться на території н.с. та / чи к-ну шкоди, яка була заподіяна цим громадянам внаслідок введення данного н.с. та / чи к-ну.
Треттє: Проголошуючи згадані вимоги та вимагаючи їх виконання влада посуті захищає не нас, що б як можна менша кількість громадян захворіла і померла (якщо б мета її була саме така, то було б зроблено те, що я виклав вище), а себе. Справжньою метою влади є , так би мовити, «полегшення життя собі», тобто – намагання «розтягнути» цю епідемію у часі, що б, як можна менше одночасно (тобто – протягом короткого проміжку часу) «лікувати» людей і, пробачте, їх ховати, зменчивши тиск на бюджети.
І є ще дуже і щире бажання влади – «не обідити» привладних олігархів та тих, хто за ними стоїть (тут тобі і «Епіцентр» і ломбарди).