До Хмельницької області докотилась відпрацьована у південних регіонах України схема заточування тендерної документації під невелике коло вугільних трейдерів, повідомляють «Наші гроші».

Найсмішніше, що одним із виробників маловідомого вугілля виявилась фірма з українських Карпат, де видобуток вугілля неможливий в принципі, бо його там немає. Відтак, в Закарпатті також немає вуглезбагачувальних підприємств, на яких можна алхімічити вугільні суміші.

Але освітяни хмельницького села Нова Ушиця цієї осені на тендері змогли знайти закарпатського виробника рідкісної суміші – ДГКО 25-80 (під цією абревіатурою криється «Длиннопламенный Газовый Крупный Орех» з шматками вугілля розміром від 25 до 80 міліметрів).

Суть схеми саме у змішуванні. В природі такого вугілля в чистому вигляді не існує, але на вуглезбагачувальних фабриках його можна отримати з більш ходових марок шляхом відсіву всякої дрібноти з вугільної породи. Потім замовник змішує в один лот трошечки ось цього рідкісного вугілля, і багато-багато тонн звичайного вугілля, яке може поставити будь-хто. І оскільки рідкісне вугілля привезти може мало хто, то так і виходить, що на тендер приходить мало хто. При цьому ціни на звичайне вугілля виставляє вже якої завгодно величини, бо конкурувати з ним через отой незначний домішок ДГКО у лоті – ніхто не зможе.

Отже відділ освіти,  молоді  та  спорту  Новоушицької  селищної  ради змішав в один лот три види вугілля.  Десять тонн відвели на ДГКО 25-80 по 3947 грн./т, яке мало хто може привезти, і ще понад 300 тонн – на більш класичні марки ГКОМ (13-100) по 2042 грн./т і ДГР (0-200) по 3627 грн./т. У відповідності до схеми, ціна звичайних марок вугілля для хмельничан виявилась на третину вищою від закупівель в інших областях, де замовники не експериментували з домішками екзотичного вугілля.

Постачальник вугілля для Новоушицької сільради ПП «Надра-Ресурс» подав сертифікат на ДГКО 25-80, виписаний на виробника – ТОВ «Енерго системи».

Ця фірма зареєстрована на вулиці Сливовій, 48 у Хусті, географічно розташованому в Карпатах у Верхньотисинській улоговині, де ніякого вугілля нема і бути не може в принципі, і возити його туди на змішування з Львівсько-волинського басейну, щоб потім розвозити назад – це за межею здоровою глузду і економічної логіки.

Власниками «Енерго систем» є мешканці територіально близьких до Хуста сіл Василь (2%) та Іван Бабурничі (98%). Про них відомо небагато. На президентських виборах 2014 року Іван Бабурнич був довіреною особою Юрія Бойка на одному з терокругів Закарпаття, а також допомагав екс-нардепам Станіславу Аржевітіну («НУНС») та Івану Бушко («Партія регіонів»).

На ринку праці «Енерго системи» позиціонують себе як компанія, що займається оптовим продажем вугілля, його імпортом, експортом та поставками бюджетним установам України. У ЗМІ ж з’являлась інформація про те, що у 2016 році фірма експортувала антрацит з непідконтрольних Україні територій за кордон.

Невідомо, чиє насправді і звідки привезене вугілля для Нових Ушиць. Але судячи з доданих постачальником довідок, трейдер малював таку логістику: закарпатський виробник («Енерго системи») збув вугілля ТОВ «Енергооснова». Ця фірма була прописана на Волині на Олександра Конопельнюка, нині перенесена у Маріуполь і записана на Ірину Охрімчук з Київщини. Потім «Енергооснова» передала вугілля безпосередньому учаснику торгів ПП «Надра-Ресурс». Ну, а остання вже виграла тендер завдяки тому, що замовник відхилив на 10-20% дешевші заявки трьох конкурентів.

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!

Модератор

Читати всі пости Модератор →