2018 – останній з трьох років, відведених на реформу державних та комунальних друкованих ЗМІ, згідно з якою усі такі видання повинні відійти від державної або комунальної форми власності, перестати отримувати кошти з бюджету та переформатуватися на ринкові умови. Втім темпи реформи залишають бажати кращого. За підрахунками Центру демократії та верховенства права, станом на кінець 2017 року реформувалися лише 123 видання по всій Україні, а це лише 17% від усіх 719 комунальних та державних газет. При цьому, комунальна преса роздержавлюється швидше, ніж державна: тут вже реформовано 18% видань, в той час, як серед державних – лише 9%.
35% комунальних видань Хмельницької області вже реформувалися і це один із найкращих результатів в Україні. Загалом у області роздержавленими є вже 9 із 26 видань, що підпадають під реформу.
Найкращі успіхи у цьому процесі показали Вінницька, Рівненська, Сумська, Тернопільська та Хмельницька області, у яких роздержавились вже понад 30% видань. Абсолютними аутсайдерами процесу є місто Київ та Закарпатська область, де жодне видання за перші два роки реформи не завершило реформування. І менше 10% друкованих ЗМІ комунальної власності реформувалися у Київській, Івано-Франківській, Львівській та Чернігівській областях.
31 грудня 2018 року – останній термін реформування для державних та комунальних друкованих ЗМІ. Якщо ж протягом цього часу вони не роздержавляться, Міністерство юстиції просто скасує їхні свідоцтва про державну реєстрацію і вони не матимуть більше права випускати газети.
Версія для друку
15.12.2017 at 14:08
Якби державою насправді керували люди, делеговані народом, то й роздержавлювати нічого не потрібно було би. Адже в такому випадку тільки державні ЗМІ могли б неупереджено висвітлювати все, що відбувається в країні та поза її кордонами. Та, на жаль, наша владна верхівка ототожнює себе з державою, а казну – із власною кишенею. тому й кошти бюджетні розподіляють як їм заманеться. Проте, процес роздержавлення нічого не дасть, крім того, що багато журналістів втратять роботу, а ті ЗМІ, що вціліють, повністю “ляжуть” під нового власника. Отож і будемо цілодобово слухати (дивитися, читати) про його “чєловєколюбіє” та невсипущу турботу про загальне благо. А ще вони, тобто власники, руками абсолютно залежних, а тому – безмовних журналістів “мочитимуть” один одного на своїх приватизованих шпальтах. Джунглі – вони і є джунглі.