Яку модель ринку землі обере Україна?

Це щось на зразок скасування кріпацтва 1861 року, коли селянам було надано волю, але не надано землю. Або в 1917 році – скористатися привабливим лозунгом «Землю-селянам», а потім обманули.

В 2002 році, будучи народним депутатом України, голосував за рішення про введення мораторію на продаж землі.

Пройшло вже 15 років, а законодавці так і не прийняли пакет законів, які б дозволили запровадити цивілізований ринок землі.

Україна залишилася єдиною країною Європи, яка продовжує вичікувати. Вільний ринок землі запровадили навіть Росія, Білорусія, Молдова. Остання це зробила в 2000 році і сьогодні там сформований стабільний агросектор, а вартість землі піднялася в 10 разів.

Давайте говорити відверто. В Україні успішно процвітає тіньовий ринок землі через оренду, застави, кредити та інші обхідні шляхи, на які здатні спритні землевласники. Але виграють від цього одиниці. Ці корупційні сірі схеми стали золотою жилою для махінаторів, які за безцінь (500-700 доларів за 1 га) скуповують землі у наших людей, завдаючи колосальних збитків і їм, і державі.

Якщо позиція держави «собака на сіні» збережеться, то ще декілька років існування тіньових схем на ринку землі, вони будуть монополізовані в інтересах великого капіталу у «дешевий» спосіб для покупця.

Серед 7 законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді України, немає єдиної позиції і відчувається, що лобіюється земельна реформа «під себе». Подібні ігри в Україні – найбільшій аграрній державі світу, може закінчитися соціальною революцією за сценарієм «стінка на стінку».

Як відомо, легкої відповіді на дане питання немає, але є світовий  позитивний досвід, яким варто скористатися та розширити наше бачення проблеми.

З цією метою доцільно скликати загальнонаціональний «круглий» стіл та фахово обговорити кращі моделі ринку землі. Прозоро, публічно, а не кулуарно, запустити процес, щоб досягти консенсусу. Думаюча частина країни має запропонувати найпрогресивнішу земельну реформу, в основі якої має бути закладена здорова конкуренція, демонополізація ринку землі та жорсткий контроль держави за ефективним використанням оренди землі.

Особисто я, як аграрій у минулому, і за першою освітою і досвідом роботи в сільському господарстві, є прибічником німецької моделі ринку землі, яку вивчав безпосередньо в федеральній землі Нижня Саксонія, в громаді Дрохтерзен. Базується вона на класичній ринковій економіці, де існують два ринки земель – ринок оренди та ринок купівлі-продажу землі, які постійно конкурують один з одним. У повній приватній власності перебуває до 40% сільськогосподарських угідь, решта 60% – орендується до 13 років. Середній розмір господарств в Німеччині становить 77 га і лише 5% – більше 500 га. Вартість 1 га ріллі становить близько 25-30 тис. доларів. Орендна плата також коливається в широких межах.

При дотриманні трипільної сівозміни та органічному виробництві, фермер отримує від держави фінансову підтримку в розмірі 700 євро на гектар. Логіка у них проста – земля повинна мати ціну, адже це викличе особливе ставлення до неї. Якщо земля нічого не варта, то її хочуть брати всі,  а якщо землю потрібно купити чи взяти в оренду, її візьмуть тільки ті, хто буде на ній працювати. Встановлені правила продажу землі сільськогосподарським товаровиробникам – спочатку земля має надаватися сусідам,  потім фермерам того району, далі – муніципалітету, і наостанок – державі з послідуючим переходом у вільний продаж. Продавати землю іноземним громадянам або підприємствам за їхньою участю взагалі заборонено.

Наступний крок – це запроваджені пільгові кредити для фермерів на 30 років зі сплатою 3% річних. Паралельно стимулюється створення кооперативів з переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, які також отримують певні пільги і додаткове фінансування та технічну підтримку (збут, постачання, сервіс).

Окрім того, в Німеччині земля не зразу переходить у власність фермерів. Протягом шести років майбутній власник залишається її користувачем і тільки коли витримав випробувальний термін, стає власником.

Одним словом – СИСТЕМА!

Яка доля чекає на НАЙЦІННІШИЙ ресурс України?

Земельний фонд області складає 2063 тис. га. З них: 77,8% – сільськогосподарської землі, 13,9% – землі лісового фонду, 2% – землі водного фонду.

Щороку збільшується площа земель, які піддаються деградації і вона становить 664 тис. га. Це вітрова, водна, сукупна ерозія, підкислення, засолення ґрунтів, зсуви.

Основними причинами негативного впливу на земельні ресурси області є високий рівень розораності сільськогосподарських угідь та грубе порушення агротехніки (відсутність сівозмін, органічних добрив, спалювання соломи та стерні, неконтрольоване збільшення вирощування енергонасичених культур –  ріпаку, соняшнику).

Процвітаючі українські чорноземи – це міф. Рівень гумусу вже скоротився з 12% до 3%.

В цілому по Хмельницькій області показник забезпечення гумусом щоразу зменшується і становить 2,17%.

Є плани консервації окремих земель під заліснення та залуження, але вони не виконуються через відсутність фінансування, в т.ч. і з обласного бюджету.

Щороку наші подільські чорноземи втрачають 0,04% гумусу, зростає закислення ґрунтів через збільшення використання мінеральних добрив і пестицидів. Частина земель області вже віднесена до категорії деградованих та ерозійно небезпечних.

Нехтування сівозмінами через гоніння за прибутками призвело до того, що Хмельницька область стала лідером по вирощуванню в Україні ріпаку. Минулого року його було засіяно на площі 75 тис. га. Із них 48 тис. га відновили вегетацію.

Наступна енергонасичена культура – соняшник. Науковці-агрономи  називають ці культури головною екологічною зброєю проти чорноземів.

Площі під ріпаком в області зросли в 10 разів. Земля після вирощування ріпаку та соняшника катастрофічно втрачає азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірку. Відновлюється лише за 5-7 років при умові внесення органіки та розумної сівозміни. Штучне підживлення пестицидами остаточно вкорочує їй родючість та робить її хворою.

Академія аграрних наук України застерігає – за безсистемного, комерційного вирощування ріпаку та соняшнику втрачається, причому безповоротно, гумусний шар землі. Висновок вчених-екологів – через 15 років країна ризикує залишитися без родючих ґрунтів.

Що ми пропонуємо?

На виконання вимог Закону України «Про охорону земель» та Земельного кодексу України пропонуємо розробити та затвердити на сесії обласної ради програму з охорони і підвищення родючості ґрунтів Хмельницької області «Родючість 2018-2028», в якій передбачити заходи з охорони та підвищення родючості земель незалежно від форми власності і організації виробництва та джерел фінансування згідно чинного законодавства.

Loading...
Редакція сайту не впливає на зміст блогів і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють на сторінках "Незалежного громадського порталу"

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Віталій Олуйко

Віталій Олуйко

Представник України в Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи, депутат Хмельницької обласної ради
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 3

  1. аФФтор жжет. Он и сам не против вернуть “кріпацтво” и передачу власти по наследству. Сколько лет его никто не может сдвинуть с антимонопольного управления????хотя результатов работы полный ноль!!! если и есть то на бумаге для вышестоящих членов антимонопольного.

  2. Забрати в гагалуйка землю, яку він хапнув

  3. Опять басни от холуйка.Ему бы рассказать как предавать друзей, менять партии, поменял целых пять., как взятки брать, как воровать бюджетные деньги.А тут замаячили выборы– и холуйкин тут как тут, рассуждает о земельной реформе. Что же этот перекрасившийся комсомолец в этом понимает? Впрочем , как и во всем остальном!И не стыдно мерзавцу!? Впрочем какой стыд у главы комсомольско – базарного сброда?! Хмельничанин.

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.