Працівник поліції з Хмельницького Тетяна Атаманова підтримала своїх колег із Харкова, котрі виступили проти корупції у лавах нової поліції. Про це йдеться у матеріалі видання newsgood.com.ua.
Зокрема, під статтею працівника харківської поліції вона залишила коментар.
Згодом, коли тема отримала поширення, Тетяна Атаманова пояснила свою позицію розлогим постом у соцмережі.
«Оскільки мій спонтанний, можливо надто емоційний, допис в мережі викликав підвищений інтерес громадськості до існуючих проблем в патрульній поліції та предбачаючи кампанію з моєї дискредитації, яку без сумніву керівництво ПП разом із «друзями» розгорнуть проти мене, хочу пояснити свою позицію.
Завжди з глибокою повагою відносилась до справжніх поліцейських, до яких відношу і багатьох колишніх міліціонерів, які чесно служили та служать закону. В колах правоохоронців виносити сміття «на загал» не прийнято. В значній мірі, переконана, що це виправдано, якщо проблеми стосуються певних службових питань, помилок тощо. Як кажуть, не помиляється той, хто нічого не робить. У той же час, переконана, що поліцейський, який зобов’язаний забезпечити реалізацію закону, вправі розраховувати на дотримання його власних законних прав.
Кілька слів про себе. До минулого місяця працювала в Управлінні патрульної поліції у м.Хмельницькому.
Пишаюсь тим, що всупереч багатьом перешкодам пройшла відкритий, чесний конкурс та мала змогу служити у цьому підрозділі поліції. Пишаюсь більшістю своїх колег, роботою, яку ми робили… можливо не цілком професійно, але з повною самовіддачею та чесно.
В патрульну поліцію я, як і більшість моїх колег прийшли не лише за зарплатами, а перед усім, на хвилі ентузіазму, за мрією – принести на наші вулиці цивілізований, європейський порядок, чесність, порядність, повернути довіру людей в справедливість. Перших декілька місяців після запуску патрульної поліції ми горіли на роботі, відчували вдячність простих громадян, навіть окремих правопорушників, яких ми притягували до відповідальності.
Проте, з часом все почало змінюватись на гірше. Керівництво стало «високим начальством», якому не лише перечити, а й висловлювати власну думку заборонено.
Щоб показати свою перевагу над роботою колишнього ДАІ, нам довели вимогу щодо необхідності істотного збільшення кількості складених адмінпротоколів та постанов.
Змінились функції так званого «моніторингу», який замість надавати допомогу патрульним у складних та нестандартних ситуаціях, почали використовувати лише для присіпування, вишукування підстав для зрізання зарплати, накладання так званих штрафів.
До травня місяця до моєї роботи та до мене особисто жодних зауважень не було, аж поки не захворіла. Хворіти в нас, як виявилось теж заборонено, а перебування на лікарняному безумовно свідчить про «шлангування» і є підставою для накладення штрафу. Не пройшло безслідно перебування на стаціонарному лікуванні у критичному стані в хірургічному відділенні лікарні і для мене. Мені повідомили під підпис, що з моєї зарплати буде утримано 2 тис. грн., а реально було утримано – 4 тис. грн. На мої усні звернення причину такого значного утримання керівництво мало з’ясувати в Департаменті ПП. З’ясовують і досі …
Наступна історія ще краще ілюструє нові порядки, та ставлення до законних прав підлеглих.
Так, згідно закону, я як мати двох малолітніх дітей, вправі одержати щорічну відпустку у зручний для мене час, проте у задоволенні відповідного рапорту мені було відмовлено. Не допомогли і аргументи неможливості залишити самих дітей упродовж липня. Начальник управління мені заявив, що такого права я не маю, а закон для нього один – вказівка Департаменту. Вказане змусило мене звернутись до управління держпраці, яким відповідні роз’яснення обґрунтованості моїх законних вимог були направлені в Управління та Департамент ПП. Лише після цього, мені дозволили написати рапорт на таку відпустку. У той же час, чомусь, допомогу на оздоровлення, яка згідно закону обов’язково щорічно підлягає виплаті кожному поліцейському, мені виплачують досі…?!
Як, думаю, Ви вже здогадались, така «зухвала» поведінка не могла не викликати «належної» та «справедливої» реакції командування управління. Мені було виявлено неабиякий «знак шани» – за мною закріпили персонального працівника моніторингу, яка денно і ношно слідкувала за моїм зовнішнім виглядом, поставою, «обліко морале» в соцмережах, поведінкою у побуті, змістовністю проведення дозвілля та таке, інше …
Я перетворилась на «суцільний недолік», що, правда, не стосувалось виконання передбачених законом обов’язків.
Мені постійно та неоднозначно «натякали», що я небажаний персонаж, і з такою поведінкою довго в управлінні не протримаюсь. Тому відпустили мене з неабияким полегшенням.
Не полишили мене в спокої і після мого переведення з ПП. Вже впродовж декількох тижнів не можуть виплатити заборговану зарплату. Також чомусь до цього часу не передали необхідних документів для нарахування зп за новим місцем роботи…?!
Сподіваюсь, що публічне висвітлення моєї позиції, як мінімум зіб’є ареол всемогутності та вседозволеності в окремих керівників патрульної поліції, примусить згадати про наявність в підлеглих передбачених законом прав.
Вважаю, головне кредо у житті це бути чесними перед самими собою.
Я дякую за підтримку своїм колишнім колегам.
Прошу поставитись із розумінням до того, що із відомих причин вони не можуть собі дозволити висловлюватись відкрито»
