До 2018 року в Україні повинен запрацювати повний облік газу для населення, яке використовує його у побутових цілях. Як це має бути виконано у законний спосіб проаналізували журналісти «Української правди» у статті «Газові колгоспи: як облгази змушують українців платити за неспожите».
Оснащення багатоповерхівок лічильниками прописане в законі “Про комерційний облік газу”.
Останній передбачає, що блакитне паливо постачатиметься лише за умови його обліку: для населення, що використовує його для приготування їжі та нагріву води, — з 1 січня 2016 року, для населення, що використовує газ тільки для приготування їжі, — з 1 січня 2018 року.
Здійснити переоснащення повинні були регіональні газові компанії, які замість облаштування індивідуальних лічильників у кожній квартирі вирішили встановлювати один загальнобудинковий, спільний для сотні квартир.
Заходи були включені в інвестиційну програму НКРЕКП.
Однак, використання загальнобудинкових лічильників газу порушує європейські практики і законодавство. Директиви ЄС №27 та №31 вимагають, щоб кожен споживач платив лише за власне споживання.
Врешті-решт, жителі не контролюють загальнобудинкові лічильники.
ОСББ, до речі, може колективно відмовитися від загальнобудинкового обліку.
Щоправда, тоді, згідно з кодексом газорозподільних систем, “фактичний об’єм спожитого газу визначається за граничними об’ємами споживання”. Гранична норма споживання становить 9 куб м на особу. Саме за таку кількість блакитного палива розраховуватиметься мешканець замість попередніх 4,4 куб м.
Таку схему роботи з боку облгазів пояснює експерт енергетичної групи РПР Святослав Павлюк.
“Швидше за все, облгази намагаються відійти від положень закону про комерційний облік газу, пославшись на кодекс газорозподільчих систем, по суті — підмінити вимоги закону положеннями підзаконного акту. Саме для цього всі ці відключення та провокування ситуації з нібито відмовою від обліку”, — каже він.
Існує ще одна юридична проблема, яку ігнорують облгази при встановленні будинкових лічильників.
Згідно із законом “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” всі внутрішньобудинкові мережі та комунікації, допоміжні приміщення, а також несучі огороджувальні конструкції (стіни), належать усім співвласникам квартир на правах спільної суміжної власності.
Тож прикручування лічильника облгазами до чужої приватної власності без жодних погоджень, дозволів чи бодай запитів є сумнівними з юридичної точки зору.
“Причина таких дій облгазів одна: вони хочуть налагодити облік в найлегший для себе спосіб. Газові компанії таким чином економлять. Дешевше встановити один прибудинковий лічильник, ніж кількасот поквартирних. Ніби і вимоги закону виконали, і кошти “заощадили””, — пояснює керівник Агенції сталого енергетичного розвитку Олександр Шумельда.
Крім того, каже директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко, забезпечення загальнобудинкового обліку — значно швидший процес, ніж встановлення поквартирних лічильників. Частково цей шлях було обрано, щоб встигнути до 1 січня 2018 року — дедлайну, передбаченого законом.
Голова правління Всеукраїнської асоціації з питань енергозбереження Роман Співак констатує:
“Вартість будинкового лічильника газу становить 50 тис грн, квартирного — 800 грн. За ціною одного будинкового можна купити 62 квартирних лічильники, а це майже кількість квартир цілої багатоповерхівки.
На мою думку, тільки після відмови мешканців будинку від квартирних лічильників можна з чистою совістю встановити на такий дім будинковий лічильник газу”, — додає Співак.
Версія для друкуСхожі матеріали:
