Незалежний громадський портал

Заглядати у чужу кишеню якось не прийнято. Але, коли сама людина починає привселюдно рахувати власні витрати, це концентрує увагу. Цікавість загострюється ще й тоді, коли ця людина є посадовцем і перебуває на утримання платників податків.

Ми не могли пройти мимо повз кинутої фрази голови Хмельницької обласної ради Михайла Загородного на сесії 21 квітня. Дослівно він сказав таке: “Чотири місяці працюю без двох заступників. Як ви розумієте, це 8 місяців економії зарплати. Якщо у травні оберемо третього заступника, то цих коштів вистачить, щоб на нього не збільшувати фінансування”.

Що ж справа житейська. Як співав радянський класик Володимир Висоцький, “жираф большой ему видней”. Проте дозволимо собі кілька штрихів до фінансового казана, в якому варяться посадовці, котрі формують порядок денний передовсім для бюджетної сфери Хмельниччини.

У базовому варіанті обласного бюджету на 2015 рік утримання апарату обласної ради потягнуло 9 млн. 683 тис. грн. Вже через рік ця сума зросла до 10 млн. 233 тис. грн. Далі більше.

У розпорядженні “Незалежного громадського порталу” опинився штатний розпис виконавчого апарату ради за 2015 рік. Оперуємо “голими” окладами, які отримує керівництво. Зокрема, на 1 грудня минулого року місячний посадовий оклад голови ради становив 6640 гривень. Зарплата першого заступника визначалася на суму 5810 гривень, простого заступника — 5395 гривень. Оклад керуючої справами ради зводився до 3589 гривень.

Загалом, апарат ради налічує 42 працівника, місячний фонд зарплати яких становить 84,4 тис. грн.

Умови праці керівного складу ради визначаються проектом рішення, за який голосують депутати обласної ради на сесії. Приміром, постмайданна верхівка ради, крім гарантованих окладів, ще одержувала (відповідно до рішення сесії від 30 квітня 2014 року): перший заступник — надбавку за особливий характер роботи та інтенсивність праці в розмірі 90 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати (надбавки) за ранг; надбавку за вислугу років з урахуванням доплати (надбавки) за ранг у розмірі 20 відсотків. Подібні бонуси мав і заступник голови ради.

Також обом замам передбачалося преміювання у розмірі до 60 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати та допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Тодішній голова облради Іван Гончар до передбаченого окладу додав надбавку за особливий характер роботи та інтенсивність праці в розмірі 90 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати (надбавки) за ранг і надбавку у розмірі 15 відсотків посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Попрацювавши майже рік, нова влада переглянула кошторис витрат на власне утримання. Гончар відмовився від надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці в розмірі 90% посадового окладу і попросив її замінити на 35%.

Що стосується оплати праці першого заступника голови ради і заступника, то їхня  надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці в розмірі 90 відсотків посадового окладу зменшилася до 45%.

Фінансова анатомія нинішнього керманича Хмельницької облради Михайла Загородного виглядає наступним чином: посадовий оклад, надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці в розмірі  50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати (надбавки) за ранг, щомісячне преміювання у розмірі 50 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час. Плюс матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань і допомога для оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати в межах фонду оплати праці при наданні щорічної відпустки.

Як бачимо, владоможцям нічого не заважає проводити гнучкий курс із грошового стимулювання самих себе. Інша річ, наскільки у теперішніх умовах необхідним є запит на додаткову посаду заступника голови облради. Адже в умовах всюдисущої тотальної економії та оптимізації бюджетних коштів (пам’ятаєте “ЦУ” уряду Яценюка про скорочення чисельності працівників органів виконавчої влади на 20%!) збільшення штатів апарату виглядає певною розкішшю задля задоволення чиїхось амбіцій.