28 травня до рідної Шепетівки повернувся молодший сержант Владислав Лукань — командир гранатометного відділення 23-ї окремої механізованої бригади. Його життя обірвалося під час бойового завдання на Донеччині. Воїн довгий час вважався зниклим безвісти. Лише 20 травня 2025 року рідні дізналися гірку правду — Владислав загинув 28 листопада 2024 року.
Владислав народився 18 жовтня 1993 року в Шепетівці. Відслужив строкову службу, а згодом уклав контракт, мріючи вступити до військової академії. Служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді, навчався на снайпера, був учасником бойових дій у зоні АТО, серед іншого — у героїчній обороні Луганського аеропорту. 2016 року став командиром відділення.
Після звільнення у запас у 2019 році Владислав вирушив до столиці, працював на будівництві, планував майбутнє, мріяв про сім’ю, мир і спокій. Але з початком повномасштабного вторгнення Росії — не роздумуючи, повернувся до Шепетівки і знову став на захист України.
З 30 жовтня 2024 року служив у 23-й окремій механізованій бригаді. Його позивний — «Лунтік» — символізував його добру вдачу, щиру посмішку, внутрішній спокій і здатність підтримати побратимів навіть у найважчі моменти.
В останній бій Владислав вирушив 19 листопада 2024 року. Відтоді зв’язок з ним обірвався. Родина жила між тривогою і надією, чекала й молилася. І лише навесні 2025-го з’ясувалося — Владислав загинув…
Схожі матеріали:
- «На щиті» – шестеро захисників з Хмельниччини
- «На щиті» додому повернувся 21-річний прикордонник з Хмельниччини
- У громаді на Хмельниччині попрощалися із загиблим 35-річним солдатом
- У бою загинув 49-річний солдат з Хмельниччини
- Трагічна помилка: у громаді на Хмельниччині поховали тіло іншого військового