Незалежний громадський портал

Сьогодні, 17 травня, у Хмельницькому провели в останню путь двох українських воїнів — майора Андрія Лебедовського та старшого солдата Володимира Нічикова.

Майор Андрій Лебедовський загинув 13 травня 2025 року під час виконання бойового завдання. Як розповідають побратими, він був кадровим прикордонником, який завершив службу ще до 2014 року, але з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно повернувся на фронт.

«Дуже добра людина, мудрий, чудовий організатор. У ньому була справжня офіцерська честь. Він мені був як батько. Завжди підтримував, навчав, виправляв. У його підрозділі не було жодного загиблого за весь час повномасштабної війни — він цим дуже пишався», — згадує побратим Микола.

За словами іншого побратима, Василя, Андрій Лебедовський воював на різних напрямках фронту, завжди залишаючись вірним присязі. У нього залишились батьки, дружина та двоє дітей.

Іншого Героя, старшого солдата Володимира Нічикова, поховали на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове. Він помер у полоні ще 1 травня 2024 року — тіло вдалося повернути лише майже рік потому.

Його син Юрій розповів, що родина родом з Маріуполя, а сам Володимир усе життя працював ковалем і з 2014 року брав активну участь у проукраїнських мітингах.

«Коли в 2014-му біля Новоазовська почалося вторгнення, ми разом їздили копати укріплення в Широкиному. Потім батько залишився волонтерити для “Азову”, а згодом і вступив до бригади. Його звільнили зі служби у 60 років, але він обіцяв повернутися, якщо буде загострення. Так і сталося після 22 лютого 2024 року», — каже Юрій.

Володимира взяли в полон на “Азовсталі”. Він не дожив до зустрічі з онуком — про його народження не встиг дізнатися. «Він був добрим батьком і чуйною людиною», — додає син.

Андрія Лебедовського поховали на кладовищі у селі Шаровечка під Хмельницьким.