Незалежний громадський портал

Сьогодні, 9 травня, Шепетівська громада, схиливши голови у скорботі і пошані, зустрічала полеглого воїна, чиє молоде життя обірвалося у боротьбі за свободу України. «На щиті» додому повернувся старший стрілець-оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону старший солдат Іщенко Андрій Іванович.

Захисник народився 24 серпня 1991 року. Навчався у загальноосвітній школі №2 міста Шепетівки. Після школи вступив до Шепетівського професійного училища, де здобув спеціальність зварювальника. Після навчання пройшов строкову службу у внутрішніх військах на Донеччині. Повернувшись до цивільного життя, Андрій працював на залізниці, а згодом — за кордоном, де його високо цінували як фахівця.

З початком повномасштабного вторгнення росії Андрій не міг залишатись осторонь. Спершу допомагав українцям, які рятувались від війни, а згодом прийняв для себе одне, безкомпромісне рішення — повернутися й стати на захист рідної землі.

Одразу після приїзду він звернувся до військкомату та був направлений на підготовку в місто Дубно. Саме там доля подарувала йому зустріч з своїм коханням — Надією, яка згодом стала вірною дружиною. Їхній шлюб відбувся 23 липня 2024 року на Миколаївщині — просто біля лінії фронту, в умовах війни.

Андрій служив у лавах 34-ї окремої бригади. З початку виконував завдання в Одесі — займався виявленням диверсійних груп. Згодом, у складі 23-ї механізованої бригади, брав участь у бойових діях у найгарячіших точках: Бахмут, Херсон, Миколаївщина. Побратими знали його під позивним “Чегевара”, який воїн отримав за незламний характер, принциповість і відданість.

Холодного листопада 2024 року Андрій не повернувся з бойового завдання. Це стало початком тривожного мовчання, болісного очікування і довгих днів, у які родина й побратими чекали бодай якихось новин. Та дива не сталося…

Життя мужнього воїна обірвалося 6 листопада 2024 року на Донецькому напрямку.