Моторошні літературні історії в усі часи знаходили своїх прихильників. З екранізаціями склалася більш специфічна ситуація. Багатьом режисерам, які адаптували книги в жанрі горор, вдавалося вдихнути у звичну історію нові, не менш страшні сенси. Про іконічні екранізації горорів варто поговорити детальніше.
Сяйво, 1980 рік
Режисер Стенлі Кубрик передав у своїй роботі безліч образів, що навіки увійшли в попкультуру. Історія Джека Торранса, який переїздить із сім’єю в готель Оверлук та сходить із розуму, лякає навіть сьогодні.
Екзорцист, 1973 рік
Фільм за мотивами шокуючої новели Вільяма Пітера Блетті досі здатен пробирати до дрижаків. До речі, саме з його подачі у горор-кінематографі набули популярності сюжетні тропи одержимості демоном і релігійна тематика.
Ритуал, 2017 рік
Роман Адама Невілла розповідає про групу друзів, що вирушила в похід шведськими лісами в пам’ять про свого померлого товариша. Екранізація 2017 року хоча й виступає буквальним перенесенням тексту у відеоформат, однак тягучу атмосферу фолк-горору передає прекрасно.
Інтерв’ю з вампіром, 1994 рік
В адаптації вампірської хроніки за авторством Енн Райс взяли участь такі актори, як Бред Пітт і Том Круз. Фільм Ніла Джордана вміло передає всю моральну неоднозначність і похмуру атмосферу літературної основи.
Мовчання ягнят, 1991
Психологічний трилер Джонатана Демме у рік виходу завоював 5 статуеток Оскар, що для фільму в такому жанрі є просто вражаючим результатом. Окремої згадки варта акторська гра Ентоні Гопкінса, який зіграв серійного вбивцю Ганнібала Лектера.
Дзвінок, 2002
Хоча адаптація японського роману Кодзі Судзукі й переносить дію на американські терени, фільм усе одно вражає. Режисерові Гору Вербінскі вдалося наповнити історію про прокляту відеокасету тим самим шармом, через який стрічку хочеться передивлятись і понині.
Людина-невидимка, 2020
Цей фільм довів, що й у двадцятих можна вміло адаптувати класичні сюжети. Фільм за мотивами повісті Герберта Велса розповідає про жінку, що тікає від свого жорсткого партнера. Картина просто просякнута задушливою параноїдальною атмосферою.
Воно, 2017
Протистояння групи дітей із демонічним клоуном Пеннівайзом уже встигло стати сучасною класикою. В Андре Мускетті чудово вийшло перенести класичний роман Стівена Кінга на екран для сучасного глядача.
Щелепи, 1975
Люди часто забувають, що фільм Стівена Спілберга взагалі-то є екранізацією новели Пітера Бенчлі. Страх перед акулами у цілих поколінь картина спричиняє далеко не на порожньому місці.
Психо, 1960
Класика кінематографа, зрежисована неповторним Альфредом Гічкоком. Атмосфера, що психологічно тисне на глядача, іконічна сцена у ванній і сюжетний поворот у кінці роблять картину вартою перегляду навіть сьогодні.