30 червня 1908 року у Сибіру, поблизу річки Підкам’яна Тунгуска, стався сильний вибух, який було чути на відстані 1200 км. Вогненна куля діаметром 50-100 м спустошила 2000 км2 тайги і повалила близько 80 млн. дерев. Земля здригнулася, адже ударна хвиля була такої сили, що двічі обігнула планету.
Учених вражають фізичні явища та різноманітні катаклізми у природі, які не лише супроводжували падіння тунгуського тіла, а й, що цікаво, — мали місце задовго до катастрофи у різних куточках планети.
Які природні явища відбувалися у цей час на Поділлі, розповіли у КЗК “Хмельницький обласний краєзнавчий музей”.
Поділля. За тисячі кілометрів від Тунгуски.
Травень 1908 р. видався дуже посушливим. На початку червня в окремі дні t°C сягала +40°С. Було зафіксовано кілька випадків смерті людей від сонячних ударів. Гинули посіви. Люди бажали одного ‒ похолодання. І ось 12 червня воно почалося…
У ніч з 12 на 13 червня в подністровських районах Поділля випав сніг шаром 7 см, піднявся морозний вітер. Нічна t°C наступних діб досягла «‒» позначок (і це в середині червня!). Особливо холодно було в долинах річок Ушиця, Смотрич, Тернава, Жванець. У Кам’янець-Подільському та Ушицькому повітах від заморозків постраждали квасоля, кукурудза, огірки, гарбузи, вимерзла більшість посівів ярих. Вдень небо було затягнуте незвичайно довгими сріблястими хмарами, які вночі переливалися всіма барвами веселки.. В природі відчувалася якась напруга…
Ввечері 17 червня 1908 року сонце давно зайшло, а ніч фактично не наставала. У верхніх шарах атмосфери на північному сході з’явилося жовте сяйво, яке згодом освітило небо так, що «можна було вільно читати». Згодом біля горизонту сяйво набуло червоного відтінку. Така «світлова гра» продовжувалась до ранку і одночасно супроводжувалася різким холодним вітром. Наступна ніч також була холодною, а високо в небі виднілися сяючі хмари.
Заморозки почали відступати лише після 20 червня. Шкода, заподіяна різким похолоданням, була грандіозною. Ось як доповідав губернський інспектор по сільському господарству: «Від морозів у Проскурівському, Кам’янецькому та Ушицькому повітах постраждали всі городні культури (крім коренеплодів), вимерзли майже всі баштанні, значна частина кукурудзи, вівса, ячменю, бобових». Уявіть собі радість людей, коли нарешті це «морозне» лихо скінчилося. Але… почалося інше.
З початком липня на Поділля прийшли страшенні зливи з грозами та градом.
4 липня на Кам’янеччині, в районі сіл Параївка та Милівці, градом було знищено абсолютно всі посіви — навіть картоплю та буряки змило разом з верхнім шаром землі. У Лісківцях, Чорнокозинцях, Кудринцях, Заваллі, Рихті зливою пошкоджені ярі на 80% площі, а озимі – на 50%. Того ж дня сильна гроза пройшла над Кульчіївцями: блискавка вдарила в купол недобудованого храму, дуже його пошкодивши.
10 липня почалися щоденні зливи на Кам’янеччині, 12 липня вода вийшла з берегів Дністра та його приток, затопивши низини. В подільських селах в «потоках дощових» загинуло 10 чоловік, а ще 7 вбило блискавкою. І ніхто з подолян й гадки не мав, що всі стихійні лиха, що пали на їхні голови, безпосередньо пов’язані з катастрофою у далекій сибірській тайзі.
Надзвичайні події у природі стали складовими цілої низки дивовижних явищ, що супроводжували падіння і вибух Тунгуського метеорита. Безумовно, відголоски катастрофи відчули не лише на Поділлі.
Більш ніж 150 газет світу зафіксували, що 17 червня 1908 року практично не наставала ніч.
Ще до вибуху на Тунгусці несподівано сильні снігопади у кінці травня приголомшили жителів Швейцарії, загадкові густі хмари пилу пронеслися над Атлантичним океаном, декілька ночей на Поволжі спостерігали північне сяйво, небувалу повінь пережили у Німеччині…
Та лише у нас, на Поділлі, незвичайні кліматичні явища природи завдали такої шкоди людям…
