Мова піде не про сплеск громадських свобод, а курйозний випадок, який став наслідком злиднів переважної більшості населення і нехлюйства з боку низового духовенства, пишуть «Хроніки генеалога».
14 червня 1806 року благочинний священник Федір Стефановський доповів у Проскурівське духовне правління про те, що в селі Дахнівка сталася надзвичайна подія – побралися дві жінки. Зокрема, шлюб взяла місцева вдова Катерина Журавчиха з парубком Яцком, який згодом виявився дівкою на ім’я Параска з роду Коломійців. Духовне правління відразу доповіло про надзвичайний випадок в Подільську духовну консисторію, де відразу відреагували, розпочавши слідство.
Як з’ясувалося, Яцко, себто Параска була родом із села Креховичі, що поблизу Калуша. Як тоді писали, вона народилася «в цесарском кордоне», тобто на території Австро-Угорщини. Своїх батьків не пам’ятала. Її виховував рідний дядько Матвій Шахрайчук. Коли Парасці було приблизно 8-9 років, вона поїхала зі старшими братами до міста Старокостянтинова продавати сіль. Повертаючись додому, дівчинку забули на одній із стоянок. Параску знайшов житель села Маначин Войтко Мазур. Він навіщось постриг її і одягнув в чоловічий одяг. За словами дівчини, Мазур згодом її побив і вигнав.
Тоді її підібрав мешканець села Поляни Антон Миколів. Але і там Параска не затрималася. В образі хлопчика вона працювала в багатьох господарів, подорожуючи від села до села. Під час генеральної ревізії 1795 року Яцка навіть записали в подушний оклад села Поляни.
Як пояснювала Катерина Журавчиха, вона з трьома маленькими дітьми перебувала у страшній скруті, після того як помер її чоловік. Тому одруження з парубком Яцком, який наймитував у їхньому селі, вона розглядала як чи не єдиний шанс позбутися злиднів.
Після шлюбу таємниця Яцка, звичайно ж, розкрилася. Чим керувалася сама Параска, коли дала згоду одружитися з Катериною – у справі жодного слова немає. Мешканці села навіть збиралися на стихійне зібрання в місцевій корчмі, обговорюючи надзвичайну подію. Обряд вінчання у Свято-Дмитрівській церкві провів священник із сусіднього села Євстафій Стефановський, який за сумісництвом наглядав за дахновецьким приходом і не знав місцевих людей. Тому не дивно, що у батюшки не виникло жодних питань.
Консисторське розслідування тривало майже два роки. Лише 18 січня 1808 року було ухвалене рішення, згідно з яким про «вопиющий» випадок було поінформоване Подільське губернське правління, щоб світська влада теж відреагувала на надзвичайну подію.
Церква звинуватила Параску в «неуважении к грекоросийской церкви и унижении таинства супружества». Також духовенство вимагало від цивільної влади покарати Войтка Мазура, який передягнув дівчину в чоловіче плаття. Цим же рішенням священника Євстафія Стефановського відправили на два місяці до Шаргородського Свято-Миколаївського монастиря для спокутування провини, оскільки «свершив брак над двумя женщинами, он нанес немалое бесславие священническому сану».
На жаль, в матеріалах консисторської справи немає інформації, чи покарали Параску, і як склалася подальша доля цієї дівчини.
(ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 5113)
