У жовтні і листопаді ворожі ракети тричі влучали в об’єкт критичної інфраструктури Хмельницького. Відтак, маємо аварійні і планові відключення електроенергії.
Ймовірність подальших блекаутів наразі не зменшується. Наскільки у Хмельницькому підготувалися, аби містянам легше було пережити ці періоди без світла – журналісти Суспільного поспілкувались із заступником Хмельницького міського голови Василем Новачком.
Основні тези:
Ми з літа готувалися до найгіршого і розпочали закупівлю альтернативних джерел енергії. Найважливіше взимку – це тепло. Тому основні завдання стоять у тому, щоб навіть попри відсутність електроенергії у квартирах хмельничан було тепло.
Можемо говорити з упевненістю, що буде тепло у тих будинках, які мають централізоване опалення. У нас на котельнях встановлено 13 когенераційних установок. Вони встановлювалися у різні роки. Ці установки дозволяють, спалюючи газ, виробляти тепло і також виробляти електроенергію. Завдяки цим установкам деякі котельні зараз, навіть коли немає постійного електроживлення, абсолютно автономно працюють, виробляють тепло і насоси працюють на власній електроенергії. Ще одну когенераційну установку ми закупили і, думаю, протягом двох тижнів встановимо на котельні в Південно-Західному районі, що також значно покращить ситуацію.
Працює 70 котелень, коли все в ідеалі. Коли ж не так, ми деякі із них можемо зупиняти і через пов’язані системи між котельнями подавати теплоносій з більш потужних. Тобто, ми з упевненістю вважаємо, що не доведеться вдаватися до таких заходів, як вирішила Київська військова адміністрація щодо необхідності зливати воду з системи, якщо буде -3 градуси морозу і не буде світла. Тобто у нас такого не буде.
З водою усе значно складніше. Це пов’язано з тим, що вода подається у Хмельницький з Чернелівки, а це 30 кілометрів від міста. Вода подається дуже потужними насосами з величезним споживанням електроенергії. Для того, щоб навіть найменший насос із чотирьох заживити, потрібен генератор потужністю 3,5 МВт. Вартість такого – один мільйон доларів і споживає він за одну годину 500 літрів пального. Видається дуже малоймовірним і мало реалістичним за таких умов подавати з Чернелівки воду.
Після того, як вода приходить до нас у місто, вона розподіляється між водонапірними станціями і звідти також частково під тиском має подаватися по будинках. Також мають стояти генератори, які подадуть ту електроенергію. Після того ще на 20 каналізаційно-насосних станціях мають стояти генератори, які будуть відкачувати стоки з приямків на очисні споруди. І на очисних спорудах також має бути постійне живлення, адже там очищення відбувається за допомогою бактерій. Для того, щоб вони жили, їм постійно треба подавати кисень. Якщо немає світла, повітродувки не працюють, бактерії гинуть і в найгірших випадках вода у Південний Буг потраплятиме неочищеною.
Який же вихід? Ми вже поставили на найбільший об’єкт каналізаційного господарства – головну каналізаційно-насосну станцію — генератор потужністю 530 кВт. І тепер ми більш впевнено дивимося у завтрашній день. Адже затоплення ГКНС загрожувало екологічною катастрофою, втратою цього об’єкта через неможливість його експлуатувати і сотнею мільйонів гривень збитків через надзвичайно дороговартісне обладнання. Отож, генератор на ГКНС уже працює і у випадку якихось різких перебоїв зможе відкачувати стоки. Окрім того, водоканал має договір на постачання генераторів на інші каналізаційно-насосні станції. Перші генератори прибудуть в Україну десь протягом тижня – півтора, і також будуть поступово встановлюватися на цих об’єктах. Тобто, якщо буде хоч якийсь певний ресурс електроенергії, він буде спрямовуватися на Чернелівку. Звідти буде подаватися водичка, у місті вона буде розподілятися і її зможуть відкачати через каналізаційно-насосні станції. Вона не буде подаватися цілодобово, а дві-три години на добу. Але в умовах повної відсутності електроенергії — це не найгірший варіант, я так гадаю.
