У липні 2015 року службові особи відокремленого підрозділу Хмельницької АЕС в інтересах представників комерційної структури ТОВ «Делен» (Київ) умисно, безпідставно збільшили вартість закупівлі апаратури високочастотного зв’язку АВС1-ЦМ на суму близько 1 млн. 145 тис. грн. та придбали вказане обладнання по завищеній ціні 1 млн. 819 тис. грн., чим спричинили тяжкі наслідки.
Це випливає з кримінального правадження, яке 7 жовтня 2016 року зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12016240080000430, правова кваліфікація правопорушення – ч.2 ст.364 КК України (“Зловживання владою або службовим становищем”).
Під час досудового розслідування з’ясовано, що 21 липня 2015 року комітет з конкурсних торгів ХАЕС провів відкриті торги із закупівлі апаратури високочастотного зв’язку АВС1-ЦМ. Переможцем стало ТОВ «Делен» (м. Київ), з яким 9 вересня укладено договір на постачання апаратури високочастотного зв’язку АВС1-ЦМ на суму 1 млн. 819 тис. грн.
Виробником зазначеної апаратури є ТОВ ТД «Завод Нептун» (м. Одеса), яке є єдиним в Україні виробником повного комплексу апаратури, необхідної для модернізації каналів зв’язку по лініям електропередач.
В ході проведення оперативних заходів та за результатами аналізу податкових накладних виявлено, що переможець торгів – ТОВ «Делен» (м. Київ) придбало зазначену апаратуру в ТОВ «Екоенерджи» (м. Київ) за ціною 1 млн. 746 тис. грн., яке, в свою чергу, придбало її у безпосереднього виробника – ТОВ ТД «Завод Нептун» (м.Одеса) за ціною 674 тис. грн.
За даними бізнес пошукового ресурсу “Youcontrol”, ТОВ «Делен» у серпні 2014 року заснував громадянин Азербайджану ГУРБАНОВ ТАМРАЗ ГУРБАН ОГЛИ. Керує фірмою Сергій Штурман.
Версія для друку
25.11.2016 at 12:46
Це, звичайно, важлива новина (хоча дивує, як це так, що в “післямайданній” Україні ще є такі крадіжки та корупція).
Але головний ризик полягає у тому, що у нас на Україні, займаючись «розподілом» створених усім народом об’єктів державної власності, портфелів та грошових потоків, чогось ні хто не думає (чи не знає?) про наступне:
1. Більше 50 % (а на даний момент через відомі обставини більше 60 %) електроенергії на Україні виробляється на АЕС.
2. Гарантований термін безпечної експлуатації (приблизно 30 років) змонтованих на наших АЕС реакторів радянського виробництва закінчується, а єдиний пострадянський реактор був закінчений монтажем на початку 2000-их років на Хмельницькій АЕС в основному теж з агрегатів ще радянського виробництва (введений в експлуатацію в першій половині 90-их на Запоріжській АЕС агрегат можна взагалі вважати радянським).
3. Як усім відомо нічого реального стосовно розбудови на Україні нових потужностей АЕС не робиться (контракт с Росією щодо співпраці у будівництві нових реакторів на АЕС розірваний, конкретних дій з іншими партнерами не має).
4. Також припинені роботи (співпраця з Росією) з будівництва на Кировоградщині (де є відповідна сировина) потужностей з виробництва паливних елементів для АЕС.
Отже через деякий час ми будемо, або суттєво ризикувати, експлуатуючи старі потужності АЕС, або… сидіти при свічках (на Україні навіть гасових ламп вже не можуть виробляти).
Крім вказаного дуже велика вірогідність виникнення наступного дуже суттєвого ризику, а саме: Одержуючи паливні елементи для АЕС з Росії «відроблені» елементи ми повертали туди ж. А тепер, розірвавши з Росією відповідні відносини, де ми їх будемо утилізовувати та / або «захоронювати»?
А всі ці постмайданні розмови про добудову блоків на Хмельницькій АЕС поки що далі цих розмов не йшли (Хто ж буде враховуючи існуючий стан на Україні вкладати в її екноміку / енергетику серйозні інвестиції, адже “дурних немає”?).
26.11.2016 at 17:12
Тс-с. “Заграница нам поможет..”