Народний депутат України, голова МДО «За Хмельниччину» та парламентського Підкомітету з питань цивільного захисту населення та територій розповів в інтерв’ю про важливі соціальні ініціативи держави, першочергові питання цивільної безпеки та проблематику нашого регіону.
В першій частині нашої розмови про актуальну профільну законотворчу діяльність, питання війни та миру, цивільної безпеки, соціальні стандарти, які вдається підтримувати в складний час. В наступній частині буде детальніше про ситуацію, актуальну проблематику та питання розвитку Хмельниччини, комунікацію з громадами регіону.
Про соціальні програми
– Люди сьогодні втомлені від війни, від тривог, від напруги. І багато хто запитує: чи не відсунула війна на другий план соціальні питання – пенсії, зарплати, підтримку вчителів, працівників соціальної сфери?
– Це абсолютно справедливе запитання. І відповідь тут принципова: ні, не відсунула. Так, війна змусила державу концентрувати величезний ресурс на обороні. Але сильна країна – це не лише фронт. Це ще й здатність навіть у найважчий час не забувати про людей, про їхню щоденну працю та життя.
Саме тому в бюджетних рішеннях на 2026-й рік вдалося закласти низку важливих соціальних кроків. Наприклад, фінансування зарплат учителів збільшується на 57,8 млрд грн. Із січня 2026 року посадові оклади мають зрости на 30%, а з вересня 2026 року має стартувати нова система оплати праці, яка дасть суттєвіше підвищення базових ставок, особливо для молодих педагогів. При цьому важливо, що безстрокові трудові договори зберігаються, а навантаження на ставку лишається 18 годин.
Чому це важливо? Бо якщо ми хочемо, щоб школа в селі чи маленькому місті жила, щоб молодий учитель не тікав із професії, треба не просто дякувати освітянам, а забезпечувати їм гідну оплату.
Так само ми піднімаємо питання працівників соціальних і реабілітаційних послуг. Це люди, на яких сьогодні тримається дуже багато: робота з ветеранами, з пораненими, з родинами, з людьми похилого віку, з тими, хто пережив втрату дому чи здоров’я.
– Але щоразу, коли йдеться про підвищення виплат чи зарплат, люди питають: а де взяти гроші?
– І правильно питають. Бо людям уже не потрібні красиві гасла. Потрібні чесні відповіді. Джерело тут одне: економіка повинна працювати чесніше і сильніше. Ми виходимо з того, що додатковий ресурс можна отримати за рахунок детінізації економіки, більш ефективного адміністрування податків і правильного бюджетного перерозподілу.
Саме тому була підготовлена законодавча ініціатива про внесення змін до Держбюджету-2026, яка передбачає збільшення доходів і видатків загального фонду на 20 млрд грн. Із них 15 млрд грн пропонується спрямувати на субвенцію місцевим бюджетам для підвищення оплати праці низці категорій працівників.
Чому це важливо саме для Хмельниччини? Бо місцеві бюджети сьогодні живуть дуже напружено. І якщо держава каже: піднімаємо зарплати працівників соціальної сфери, – вона повинна дати на це ресурс. Не можна просто перекласти все на громади. Бо тоді громада змушена буде вибирати: або зарплати, або ремонт школи, або укриття, або водогін, або автобус на село. А це вже несправедливо.
Про реформування сил оборони та наближення миру
– Сьогодні все частіше лунають слова про мир. Але люди хочуть почути чесно: чи справді Україна робить усе для миру?
– Україна, як ніхто, прагне миру. Я в цьому переконаний абсолютно. Кожна родина, яка живе під сиренами, яка чекає з фронту сина, чоловіка, батька, кожна мати, яка не спить ночами через обстріли, хоче миру. Але є принципова річ: мир не може бути ціною поразки. Не може бути “миром” те, за що треба заплатити гідністю, територією, майбутнім дітей. І врешті-решт ще більшими жертвами серед людей.
І ми маємо прямо говорити людям правду: не Україна продовжує цю війну. Її продовжує росія. Саме росія б’є по житлових будинках, електропідстанціях, лікарнях, школах, саме вона щодня приносить смерть. Тому наше завдання – не просто говорити про мир, а працювати заради справедливого миру.
Маємо робити все можливе для збереження життя. Як цивільних, так і військових. Тут дуже важлива технологічна складова війни. Чим більше сучасних рішень – дронів, засобів виявлення, систем захисту, автоматизованих рішень, – тим більше шансів зберегти людей. Бо за кожною загиблою чи покаліченою людиною – не просто статистика. Це зруйноване життя, родина, біль, який уже ніхто не поверне назад. І я дуже сподіваюся, що нове керівництво Міністерства оборони, Генеральний штаб, усі профільні структури робитимуть на цьому ще більший акцент. Принаймні, перші їхні кроки свідчать про такий підхід.
– Ви зазначили про зміни в армії, які готує Міністерство, Генштаб. Яка роль у цьому процесі парламенту, громад?
– Звичайно, ключову роль в забезпеченні системи оборони відіграє держава. Сили оборони України уже зараз стали однією з найбоєздатніших армій у світі. Ми вражаємо багатьох своїми сучасними підходами та модернізацією. Але це праця всієї країни та українців по всьому світу.
У парламенті ми активно голосуємо за ключові оборонні ініціативи. В таких питаннях, якщо і є дискусії між політичними силами, то на рахунок того, як змістовніше та ефективніше підтримувати сили оборони. Бо це питання нашого виживання, як нації, держави! Тому бюджет оборони зростає, а життя та соціальні гарантії військовослужбовців – у нашому пріоритеті.
Маю зазначити, що активно виділяються кошти для ЗСУ, інші збройні формування з боку громад Хмельниччини. За нашими підрахунками, протягом 2025 р. радами різних рівнів виділено понад 1 мільярд гривень. Активно працюють волонтери. Зокрема, в рамках нашої ініціативи ГО «Робимо разом» у співпраці з іншими організаціями передано допомоги на сотні мільйони гривень. Це і допомога конкретним військовим бригадам, госпіталям, потерпілим від війни. Так є і буде, бо захист України наш спільний обов’язок!
Про профільну законодавчу діяльність
– Уже зараз можна підбивати підсумки депутатської діяльності за понад 6 років. Напевне, серед важливих рішень є й ваші ініціативи. Які профільні законопроєкти ви вважаєте найбільш значущими?
– На жаль, зараз питання цивільної безпеки стоять дуже гостро. В Україні триває війна і від рівня готовності спеціальних служб, правил безпеки залежить багато в чому здоров’я та життя людей в тилу. Тому те, що могло виглядати не таким актуальним на початку депутатської каденції є серед ключових, на мою думку, зараз.
Якщо детальніше говорити про мій профільний напрямок, то нам вдалося чіткіше розмежувати повноваження структур. ДСНС зосереджується на реагуванні на надзвичайні ситуації, цивільному захисті та пожежній безпеці. А МВС координує питання громадської безпеки та взаємодію підрозділів системи. І що дуже важливо посилено роль громад – передбачено створення добровільних формувань цивільного захисту та пожежних команд на місцях. На Хмельниччині вже діє близько 90 таких добровільних формувань. Вони допомагають рятувальникам у реагуванні на пожежі, надзвичайні події та ліквідацію наслідків обстрілів.
Одним із найважливіших рішень, вважаю, є закон щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їх наслідків, формування фонду захисних споруд цивільного захисту, створення центрів і класів безпеки.
Що він дає на практиці? По-перше, вводить поняття “центр безпеки”, “клас безпеки”, “захищений простір”. По-друге, дає правову основу для розбудови мережі таких центрів і класів у громадах. По-третє, впроваджує новий інструмент містобудівної документації – схему захисних споруд, що дозволяє планувати укриття системно, а не хаотично. По-четверте, закладає обов’язок передбачати захисні споруди або споруди подвійного призначення при проєктуванні об’єктів із середніми та значними наслідками, тобто класів СС2 і СС3.
Також важливо, що цей закон дає можливість цифровізувати облік, створити електронні реєстри пожежно-рятувальних підрозділів, аварійно-рятувальних служб, об’єктів підвищеної небезпеки. І дуже показово, що його реалізація не потребує окремих додаткових витрат із державного бюджету, але створює базу для системного посилення захисту людей.
– Справді, в сучасній Україні образ рятувальників цілком заслужено порівнюють з ангелами-охоронцями, що оберігають та рятують! Як щодо соціальної підтримки працівників ДСНС?
– Тому важливий напрямок – законопроєкт щодо вдосконалення проходження служби цивільного захисту та соціального захисту людей, які працюють у цій системі або постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій. Там ідеться про сучаснішу систему служби, медико-психологічну реабілітацію, соціальні гарантії, можливість для поранених чи хворих продовжити службу на посадах без ризику для життя, а також осучаснення системи спеціальних звань відповідно до стандартів НАТО.
– Над чим, на вашу думку, ще точно треба працювати найближчим часом?
– Перше – над тим, щоб безпека стала обов’язковою частиною розвитку громад, а не темою “на потім”. Друге – над реальним посиленням спроможності місцевого самоврядування. Третє – над соціальною справедливістю, особливо в питаннях праці тих людей, які тримають на собі освіту, соціальну і реабілітаційну сферу.
Я переконаний, що законодавство не має писатися лише в кабінетах. Воно має народжуватись із поїздок у громади, зі спілкування з людьми, з розуміння, як реальна проблема виглядає в селі, в містечку, у районному центрі. Бо іноді одна розмова в маленькій громаді пояснює більше, ніж десяток офіційних довідок.
На правах реклами