Містечко Ярмолинці на Поділлі у XVIII столітті було відоме ярмарками та вигідним розташуванням між Проскуровом і Кам’янцем-Подільським. Саме тут постає бернардинський монастир, який згодом пережив зміни імперій, конфесій і призначень — від духовного центру до військкомату та навчального закладу, розповідають в Національному історико-архітектурному заповіднику «Кам’янець».
Заснування монастиря
У 1760–1769 роках тодішній власник містечка Павло Старжинський передав частину земель ордену бернардинів. За його кошти звели дерев’яний костел на честь святого Яна Непомука та святого Антонія Падуанського, а поруч — монастирські келії.
Наприкінці XVIII століття новий власник маєтку Ян Онуфрій Орловський ініціював будівництво кам’яного костелу і монастиря. Роботи тривали навіть після його смерті, а близько 1805 року храм освятили. За задумом, він мав нагадувати бернардинський костел у Варшаві — один із головних осередків ордену.
Втім, завершити повністю комплекс не вдалося: до 1824 року збудували лише східне крило келій, тоді як південна та західна частини залишилися недобудованими.
Архітектура і господарство
Монастир був не лише духовним, а й господарським осередком. Келії мали муровані склепіння, дубову підлогу, печі та мінімальний набір меблів. Під частиною будівлі розташовувалися підвали зі склепіннями. Навпроти звели шпихлір із криницею, поруч — льох, пекарню, броварню та стайню.
Первісний вигляд костелу з іонічними пілястрами, образом Мадонни на аттику та шестигранною дзвіницею зберігся на літографії Наполеон Орда.
Після повстань — зміна долі
Після польського повстання 1831 року, коли Поділля остаточно інтегрували до складу Російської імперії, комплекс зазнав радикальних змін. Костел перебудували на православну церкву Святої Трійці, а монастир у 1832 році офіційно закрили.
Після повстання 1861 року будівлі передали органам місцевого самоврядування. У 1881 році костел перебудували у неоросійському стилі. Згодом у приміщеннях відкрили школу грамоти для дівчат, пізніше — церковно-парафіяльну школу.
ХХ століття: руйнації та нові функції
Найбільших втрат комплекс зазнав у ХХ столітті: у 1930-х роках його частково перебудували, а церкву знесли. У 1970-х у приміщеннях розмістили райвійськкомат, згодом — навчально-виробничий комбінат.
Із 2001 року будівлю передано професійному ліцею. Сьогодні на першому поверсі західного крила працює історико-краєзнавчий музей.
До наших днів збереглася кам’яна двоповерхова Г-подібна будівля з підвалами. Однією з цікавих деталей є залишки карнизу у вигляді уробороса — символу вічності та безкінечності. Цей знак ніби уособлює долю монастиря, який змінював призначення і держави, але залишився частиною історії Ярмолинців та характерним прикладом монастирських комплексів XVIII століття у Річ Посполита.