У разі загибелі військовослужбовця з Хмельницької області на фронті його побратими, за можливості, одразу евакуйовують тіло до найближчого моргу. Паралельно військова частина розпочинає документальну процедуру оформлення факту загибелі.
Після цього тіло доставляють до транзитного моргу або бюро судово-медичної експертизи, розташованого найближче до місця події. Такі установи працюють, зокрема, у Харкові, Сумах, Чернігові, Дніпрі, Кривому Розі, Запоріжжі та інших містах.
Про це повідомили представники підрозділів цивільно-військового співробітництва, які діють на Хмельниччині, інформує Суспільне.
За їхніми словами, якщо тіло збережене та може бути впізнане, проводять судово-медичну експертизу і оформлюють відповідні медичні документи. Після цього військова частина подає заявку до спеціального підрозділу з евакуації загиблих, що функціонує при Міністерстві оборони України. Саме цей підрозділ організовує транспортування тіла до регіону поховання.
На Хмельниччині тіла загиблих спочатку доправляють до обласного бюро судово-медичної експертизи. Звідти, відповідно до черги та рішень родини, їх перевозять до населеного пункту, де відбудеться прощання і поховання.
У випадках, коли військовослужбовець певний час вважався зниклим безвісти, але тіло згодом вдалося евакуювати, процедура відбувається за тим самим алгоритмом. Якщо ж тіло зазнало значних ушкоджень і візуальне впізнання неможливе, проводять забір матеріалів для ДНК-експертизи.
Як зазначають представники цивільно-військового співробітництва, візуальне впізнання допускається лише за наявності об’єктивних ознак, які дають змогу встановити особу. Якщо родина не погоджується з результатами ідентифікації, вона має право звернутися до слідчого з заявою про проведення повторної експертизи.
Тіла військовослужбовців, які не вдалося евакуювати з поля бою та які згодом повертають до України в межах репатріації, розподіляють між бюро судово-медичної експертизи по всій країні. Такі тіла проходять ДНК-ідентифікацію першочергово.
У Хмельницькому діють лабораторії, які проводять ДНК-експертизи, зокрема щодо невпізнаних тіл і тіл військових, повернутих у межах обміну.
Після завершення ідентифікації родина визначає дату, час і місце поховання. Організацію поховання здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Паралельно у військових частинах проводять службові розслідування щодо обставин загибелі або зникнення військовослужбовця. У більшості підрозділів такі розслідування є обов’язковими, хоча в окремих випадках законодавство передбачає спрощену процедуру.
