Нещодавно представники команди «Україна Інкогніта» спільно з фахівцями Відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради обстежили давнє городище поблизу сіл Кузьмин та Остапківці Хмельницької області.
Пам’ятка відома під кількома назвами — Остапківецьке, Кузьминське або городище «Камлай». Як пояснив начальник відділу культури Городоцької міськради Олег Федоров, різні назви зумовлені розташуванням городища у лісі між двома селами: дослідники традиційно називали його за населеним пунктом, з якого до нього діставалися, розповідає історик та краєзнавець Дмитро Полюхович.
Вперше городище науково описав історик і краєзнавець Юхим Сіцінський у праці «Археологическая карта Подольской губерніи» (1901). Він зазначав, що укріплення розташоване на правому березі річки Смотрич, має овальну форму, оточене потужними земляними валами та глибокими ровами, а його площа становить близько десятини.
«На правомъ берегу р. Смотрича, въ мѣстности, называемой Камлай, въ лѣсу находится городище, называемое народомъ Замчысько. Помещается оно на холме, имѣетъ овальную форму, окружено громаднымъ валомъ и занимаетъ около десятины пространства. По склонамъ холма съ двухъ противоположныхъ сторонъ городища находятся два очень глубокіе рва, идущіе параллельно валу: одинъ глубиною почти въ десять саженъ, а другой, находящійся у самаго подножія холма, глубже перваго. По бокамъ горы видна дорога, которая вела на верхъ. Городище покрыто густымъ лѣсомъ. Народъ говоритъ, что здѣсь жилъ какой-то народъ, который за грѣхи провалился въ землю со всеми постройками. Здѣсь, говорятъ, на Пасху слышенъ подземный звонъ колоколовъ. По народному сказанію, въ этомъ городище скрыто много бочекъ золота и оружія».
Остапківське (Кузьминське) городище датується XIII століттям. Воно розташоване на вершині високої гори — відгалуження Товтрського кряжу — й домінує над долиною Смотрича. Місце було надзвичайно вигідним для оборони: круті схили, заболочена заплава річки зі сходу та система багаторядних укріплень.
Центральна частина городища має овальну форму. Периметр валів сягає 295 метрів, більша вісь — 108 метрів, менша — 80. Висота валу разом із ровом — близько 15 метрів. За 50–80 метрів від основного периметру простежується друга лінія укріплень заввишки до 4 метрів, а подекуди — й третя лінія валів.
Через городище проходив давній «Соляний шлях», який з’єднував солеварні Галичини з Київщиною та іншими землями Русі. Ймовірно, залога укріплення охороняла торговий шлях, брала мито з купців і забезпечувала безпеку подорожніх.
Укріплення було знищене у XIII столітті. Хто саме зруйнував городище, достеменно невідомо. За припущеннями археологів, це могли бути війська князя Данила Галицького під час походів на Болохівську землю або ординські загони. Значну частину археологічних свідчень було втрачено через діяльність «чорних копачів», які у 1990–2000-х роках масово вивозили металеві знахідки, зокрема вістря стріл.
Окрім історичних фактів, городище оповите численними легендами. Частина з них — типові для подібних пам’яток, зокрема про «церкву, що пішла під землю», або приховані скарби. Інші пов’язані з місцевими топонімами Камлай та Кандюкщина, які в народних переказах пояснюють перебуванням «турецьких ханів». Водночас документальні джерела ХІХ століття свідчать, що ці назви походять від імен місцевих орендарів млинів.
Ще одна гіпотеза, пов’язана з городищем, стосується діяльності містика та шляхтича Тадея Грабянки — власника цих земель у XVIII столітті та одного з очільників таємного товариства ілюмінатів. За припущеннями дослідників, ритуали посвяти могли відбуватися на одному з навколишніх пагорбів, зокрема й на території давнього укріплення. Втім, ці твердження не мають археологічного підтвердження й залишаються гіпотезами.
Нагадаємо, що під час попередніх відвідин городища поблизу села Кузьмин дослідники виявили унікальний археологічний артефакт — фрагмент керамічного горщика з гончарним клеймом у вигляді тризуба. Знахідка поповнила колекцію відомих варіантів цього символу ще одним, можливо, раніше невідомим, зразком.
