На Хмельниччині є чимало сіл і містечок, назви яких увіковічнили жіночі імена. За кожною з них — своя романтична або родинна історія, сповнена почуттів, шани та вдячності.
Так, у 1860 році поміщик Костянтин Ясенський на честь своєї дружини Єлизавети перейменував село Свинна на Єлизаветпіль — нині це населений пункт Теофіпольської громади.
На Кам’янеччині 1858 року з’явилася Оленівка — землевласник Богун дав селу цю назву, аби вшанувати свою кохану Гелену (Олену).
У XVIII столітті там же було засноване село Теклівка (тепер Тернавка) — воно отримало ім’я дружини пана Шидловецького. Ще одна Теклівка, що нині входить до Чемеровецької громади, названа на честь Теклі Аксамітович. А розташована поруч Мар’янівка — на честь Мар’яни Стрижалківської.
Волинський шляхтич із роду Яблоновських теж увічнив ім’я своєї дружини — Ганни — назвавши її ім’ям село Ганнопіль на Славутчині. А стародавнє містечко Човган у 1740 році отримало нову назву — Теофіполь, на честь княгині Теофілії Яблоновської.
Та, мабуть, найвідомішою історією любові, увіковічненої в географічній назві, стала історія селища Антоніни.
У 1760-х роках власниця села Барбара Сангушко передала тодішні Голодьки у користування своєму родичу — регенту коронної канцелярії Ігнацію Мальчевському, який був одружений із її сестрою Антоніною. Подружжя оселилося в селі, звело палац і заклало розкішний парк із екзотичними деревами, кущами та квітами.
Свою маєтність Ігнацій назвав іменем коханої дружини — Антоніна. З часом так почали називати і все село.
Сьогодні в Антонінах збереглися лише рештки колись розкішного парку, кілька господарських споруд, дві в’їзні брами та старовинна огорожа — мовчазні свідки великої любові, що подарувала назву селу.
За матеріалами публікацій історика Сергія Єсюніна.