На карті Хмельниччини є чимало зниклих поселень. Одне з них — село Дорогоща, яке перестало існувати у 1986 році, коли його територію затопили води ставка-охолоджувача Хмельницької атомної електростанції.
Колись воно було осередком ковальства, гончарства й стельмаства. Сьогодні від села залишилися лише спогади, археологічні знахідки та назва на сторінках історії.
Витоки і ремісничий осередок
Село розташовувалося в нижній течії річки Гнилий Ріг, за 3 км на схід від міста Острога. Дорогоща здавна відома своїм ремісничим характером. У «Словніку географічному» за 1881 рік згадується, що тут працювали ковалі, стельмахи, гончарі, бондарі. Вироби дорогощанських майстрів — вози, брички, фаетони, гончарний посуд — продавали на ярмарках Острога, Ізяслава, Славути, Ярмолинець і навіть у Молдавії.
До колективізації, яка розпочалася в селі у 1930 році, в Дорогощі 54 ковалі мали власні кузні, 27 працювали разом з батьками і лише 5 ковалів наймалися. Горна мурували із вогнетривкої цегли, яку купували в сусідньому селі Сільце, де був цегельний завод. Метал для ковальських робіт купували в Острозі. Після встановлення кордону з Польщею село відійшло до СРСР і метал почали завозити із Славути, Ізяслава, Білогородки, Плужного, Кунева. Після створення в Дорогощі в 1930-их роках промислової артілі, метал надходив централізовано і у великій кількості. Деревне вугілля купували у селі Сільце.
Після колективізації село Дорогоща із своїм великим ремісничим потенціалом не пройшло повз увагу чиновників із Проскурова. В селі створюється промислова артіль, куди входять ковалі, стельмахи, гончарі. На вулиці Басів Кут будуються кузня на 6 горен, підсобні приміщення, склади. Виготовлена продукція вивозилася на залізничну станцію Кривин. Проіснувала артіль до початку Другої Світової, в роки війни кузня і підсобні приміщення були розібрані. В 1944 році, після звільнення села від німецьких окупантів Плужнянським райпромкомбінатом відкривається в Дорогощі дільниця, де виготовляли для фронту вози та гончарний посуд. Проіснувала артіль до кінця 1945 року.
Археологічна спадщина
Дорогоща мала багаті археологічні пласти. 7 квітня 1977 року в селі Нетішині висадився десант будівельників. Вони вирізували ліс, проводили земляні роботи. Між селами Нетішин та Дорогоща почали насипати дамбу майбутнього ставка-охолоджувача атомної електростанції. На місці вирізаного лісу дослідник і краєзнавець із Острога О.М.Романчук виявив курганний могильник.
У 1985 році під керівництвом археолога І.С. Винокура тут відбулися розкопки. Дослідили шість курганів тшинецько-комарівської культури (XVI–XV ст. до н. е.).
Науковці зафіксували понад 1100 знахідок: крем’яні сокири, ножі, наконечники стріл, прикраси, глиняний посуд. Було знайдено й п’ять золотих турецьких монет початку ХІХ століття, які, ймовірно, належали одному з мешканців села.
Артефакти нині зберігаються в археологічному музеї Кам’янця-Подільського.
Зникле під водою село
У 1981 році почалося будівництво Хмельницької АЕС, для якої потрібне було велике водосховище. Дорогоща потрапила у зону затоплення. Населення — близько 600 осіб — переселили до нового міста Нетішина.
У 1986 році води ставка-охолоджувача повністю поглинули село. Залишилися лише спогади старожилів та архівні фотографії, що нині зберігаються в Нетішинському музеї.
