Історія знахідки цієї реліквії до певної міри містична і сповнена дивовижних та символічних збігів. 2017 року, коли вже було майже завершено будівництво нового приміщення для Городоцького краєзнавчого музею (G-MUSEUM) і тривало впорядкування майданчика перед ним, сталося велике диво, розповідає відомий історик та краєзнавець Дмитро Полюхович.
Подія, як видається, була невипадковою. Бо власне й сам сучасний музей в Городку то є Велике диво! У якому ще райцентрі (ну добре, наразі колишньому) є така музейна споруда, від початку зведена саме як МУЗЕЙ і таке модернове музейне обладнання всередині?
Таким дивовижним подарунком Городок завдячує меценатам – сім’ї науковців і бізнесменів Миколі та Галині Гуменюкам. Микола Іванович, нагадаємо, – родом з Городоччини.
Мабуть сама земля Поділля, вирішила доповнити це Музейне Диво і зробила щедрий подарунок як оновленому музею, так і його меценатам (у якості подяки за щедрість). Можливо не обійшлося й без Божого провидіння. Бо дійсно якийсь дуже дивний збіг…
Під час земляних робіт було відкрито рештки старої дороги, яка була засипана ще десь у 1960-х роках. Біля дороги було знайдено бордюри. На одному із них виявили латинський напис. Тобто для бордюру комуністи колись використали блоки з якогось із зруйнованих ними храмів.
Нагадаємо, що в одну із ночей 1936 року комуністична влада висадила у повітря всі сакральні споруди міста (крім 2-х цвинтарних капличок). Вибухами були розтрощені костели св. Анни та св. Станіслава (початок і кінець XVIII ст. відповідно) та храм св. Олександра Невського (перша половина ХІХ ст.). Дерев’яну ж синагогу XVIII ст. просто спалили.
На жаль єдині слова, що можна прочитати, – «Cernis pro…» (перекладаються з латини, як «Ви можете побачити/ви бачите») мало про що говорили. Були й окремі нечитабельні літери.
Від початку виникла версія, що знайдений блок із написом походив з костелу св. Станіслава. Враховуючи, що той стояв одразу через дорогу від музею та місця знахідки – досить логічне припущення.
Сама ж знахідка несла одразу цілу низку сенсів:
- Реліквію Городоцькому краєзнавчому музею подарувала сама подільська землі при будівництві для нього нової споруди.
- Це реліквія була явно пов’язана з одним із знищених римо-католицьких храмів. Це особливо важливо, враховуючи, що третина жителів Городка – поляки та римо-католики. До цього про знищені костели нагадували лише фотографії.
- Це був би експонат, який наочно показував вандалізм та варварство режиму російських більшовиків. Зруйнованих храм перетворили на дорожній бордюр. Теж дуже важливо як наочний приклад, особливо для школярів!
- Знахідка була відмита, відчищена і, не без участі автора цих рядків, урочисто занесена до майже збудованого музею…
Менше ніж за тиждень її викинули на вулицю як непотріб і блок із написами більше року валявся біля бічного входу до G-MUSEUM. Водії фур, які привозили будматеріали для внутрішніх робіт та новітнє обладнання для закладу, – підпирали історичними каменюками колеса.
Згодом, перед відкриттям G-MUSEUM, реліквію все ж прибрали від дверей (бо виглядало неохайно). На щастя все ж не викинули на смітник, а кинули під бічною стіною музею, де вона стоїть і досі та вже й мохом поросла. На фото, зауважимо, добре видно, як реліквія виглядала в 2017, коли щойно потрапила в руки музейників, і як – сьогодні…
Автор цих рядків неодноразово звертався до співробітників G-MUSEUM, що артефакту минулого там не місце, але це сприймалося ними як черговий прояв «булінгу» невігласом фахових спеціалістів-музейників.
Тим часом загадкова каменюка не давала автору цих рядків спокою. Цікаво ж було дізнатися, що ж насправді подарувала G-MUSEUM подільська земля, і що саме співробітники музею визнали невартим експозиції «інноваційного» та такого що немає аналогів закладу.
Про немає аналогів – правда. Приміщення та музейне обладнання, які подарували меценати Гуменюки дійсно неймовірний інструмент. Але ж його ще потрібно уміти використовувати!
І що це за реліквія таки поталанило з’ясувати!
Артефакт дійсно має відношення до одного із зруйнованих костелів Городка. Але не до сусіднього з музеєм (і місцем знахідки) костелу св. Станіслава. Це реліквія, при чому не аби яка, а знакова, походить з набагато більш давнього костелу св. Анни, що постав ще 1732 року!
Костел св.Анни. Стрілочка вказує на меморіальну таблицю
Дотепер про той храм нагадували лише світлини Стефана Таранушенка і Павла Жолтовського з експедиції Харківського музею українського мистецтва. 1930 р. та підмурки зруйнованої дзвіниці цього храму.
Власне саме ці світлини і пролили світло на загадку реліквії, знайденої за дивовижних обставин під час будівництва нової споруди для G-MUSEUM.
Зокрема одна із світлин зафіксувала вигляд головного входу знищеного храму із розмішеною над ним меморіальною таблицею.
Латинський текст сповіщає:
«D. T. O. M. Ad majorem gloriam divinissimae matris verbi parenti atque sancti Ioannis Baptistae fundatoris patroni hoc opus quod cernis propos sibili peculiorum suorum aere t[e?]mplis elemo sinis ex struxit admodum reverendus Ioannes Moledlinski Anno d[omi]ni 1732 do die 25 augusti.»
У перекладі:
«D. T. O. M. Для більшої слави найбожественнішої матері слова, батьків та покровительок засновника та покровителя святого Івана Хрестителя, цю роботу, яку ви бачите, я збудував за допомогою власних коштів у цих храмах милостині, від преподобного Іоана Моледлінського, року Господнього 1732, 25 серпня».
Власне саме цю меморіальну таблицю, присвячену зведенню костелу св. Анни комуністи й перетворили на дорожній бордюр, а її, знівечені більшовиками рештки, співробітники музею викинули з «інноваційного» як непотріб.
Варто зазначити, що атрибутація цієї реліквії для збереження історії Городка є знаковою. Костел св. Анни колись був не лише найдавнішим (станом на ХХ ст.) мурованим храмом міста. Саме до цього костелу колись перевезли з Кам’янця-Подільського знамениту на все Поділля чудотворну ікону св. Антонія Падуанського, якого вважають небесним покровителям Городка. Саме тут вона впродовж тривалого часу й зберігалася, аж доки не була перенесена до костелу св. Саніслава, а пізніше, після знищення храмів, до цвинтарної римо-католицької каплички, на місці якої наразі стоїть новий храм св. Станіслава єпископа і мученика. Нагадаємо, що саме завдяки цій знаменитій іконі костел нещодавно підвищили до поважного статусу Санктуарію. І шлях до цього Санктуарію почався від дверей костелу св. Анни. Дверей, які колись прикрашала меморіальна таблиця, понівечені більшовиками рештки якої досі валяються під стінами G-MUSEUM.
Історик та краєзнавець Дмитро Полюхович сподівається, що після того, як нарешті з’ясувалося походження та значення реліквії, артефакт знайде своє місце в експозиції. Якщо ж такі «неіноваційні» речі G-MUSEUM непотрібні, то може варто передати його до Санктуарію св Антнія, де реліквія, без щонайменшого сумніву, займе найпочесніше місце поруч із знаменитою іконою. Тим більше, що артефакт навряд чи зареєстрований в музеї офіційно.