Коли у жовтні 1978 року на розі вулиць Фрунзе і Карла Маркса (нині Кам’янецької та Подільської) за 24 дні піднялася 16-ти поверхова вежа нового будинку, цей успіх будівельників став подією не тільки в масштабах міста, але і всієї України.
Хмельницький “хмарочос” мав декілька принципових нововведень – вперше в Україні для спорудження монолітних бетонних стін було застосований метод ковзної опалубки, а перекриття поверхів монтувалося зверху донизу…
Але про подробиці зведення першої в місті 16-ти поверхівки — після невеликого відступу в історію.
Перехрестя Кам’янецької та Подільської (там де підземний перехід) уже протягом майже трьох століть вважається фактично центром міста. У XVIII столітті тут сходилися дві найголовніші магістралі Проскурова — поштові дороги на Летичів і Кам’янець, які у XIX столітті перетворилися на центральні вулиці — Олександрівську (нині Проскурівська) і Кам’янецьку, розповідає історик та краєзнавець Сергій Єсюнін.
Саме поблизу цього перехрестя розташувалися і церква, і базар (торгові крамниці), і в’язниця, а на місці, де нині височить 16-ти поверховий будинок із магазином “Книжковий світ”, — кам’яна будівля повітового казначейства.
Одноповерхова будівля праворуч – старе повітове казначейство, яке збудували 1798 року. У 1978 році її знесли та збудували на цьому місці 16-поверхівку з магазином «Книжковий світ».
У середині XIX століття, як стверджують документи Подільської казенної палати від 1846 року, приміщення казначейства повністю перебудували. Нова споруда стала одноповерховою, квадратною у плані, з підвалом і великим двором навколо. Тут головна фінансова установа Проскурова перебувала до початку XX століття, поки не переїхала в нове приміщення по вул. Мільйонній (нині Театральна). Старий будинок казначейства по Кам’янецькій переобладнали під торгові ряди.
У повоєнні роки наш обласний центр почав стрімко розбудовуватись, і десь на початку 1970-х виникла ідея архітектурно підкреслити центральне перехрестя міста. З легкої руки тодішнього голови обласної ради М.Починка (якщо пам’ятаєте, він багато зробив для впорядкування Хмельницького) приймається рішення про спорудження величезної громадсько-торгівельної площі.
Фахівці Хмельницької філії інституту “Діпроцивільпромбуд” на чолі з головним архітектором проекту О.Грабовським у першу чергу проектують під забудову цілий квартал між Кам’янецькою – Подільською – Соборною – Вайсера. Домінантами повинні були стати три висотних будинки з прибудованими комплексами магазинів, кафе, виставочних салонів, кінотеатром. Частину проекту реалізувати вдалося, що ми і бачимо зараз: два 16-ти поверхових “хмарочоси”, магазин “Книжковий світ”, “Родинний дім” (колишній ЗАГС), декілька магазинів.
У кресленнях так і залишився ще один висотний будинок із прибудованим ресторанним комплексом (повинні були стояти приблизно на місці ринку “Престиж”), суперсучасний кінотеатр із трохи дивною для “сухопутного” Хмельницького назвою “Шторм” (проектувався на місці теперішнього торгівельного центру “Магніт”) і впорядкований двір для мешканців 16-ти поверхівок.
Для того, аби надати громадсько-торгівельній площі оригінального вигляду, вирішили відмовитися від типових багатоповерхових будинків, а спорудити щось незвичайне. Саме в цей час у Кишиневі місцеві фахівці тільки розробили і втілили у життя нову технологію спорудження експериментальних висотних будинків методом ковзного опалублення. Після декількох поїздок у столицю Молдавії, наші архітектори й будівельники зупинилися на кишинівському варіанті, і незабаром розгорнулося будівництво…
В першу чергу виготовили опалубку, яка обійшлася в 160 тисяч карбованців. 5 жовтня 1978 року почалося укладання перших кубометрів бетону. Роботи йшли цілодобово, безперервним потоком завозили керамзитобетон (за добу – до 150 кубометрів). Височенні баштові крани одну за одною піднімали перекидні бадді і заливали бетон. Одночасно, за допомогою вібраторів досягали необхідної щільності укладання бетону, а 230 гідродомкратів піднімали опалубку. За 24 дні монолітна бетонна коробка 16-поверхового будинку була зведена!
Далі ще 24 дні опалубку опускали і проводили монтаж перекриттів поверхів. Таких темпів спорудження висотних будинків наше місто ще не знало. Якби не затяглися оздоблювальні роботи, то новосілля могло б відбутися буквально наступного року…
Незабаром, неподалік від першого, виріс другий 16-ти поверховий будинок, і ось-ось повинні були споруджувати третій. Але проект завершити так і не вдалося – почалися труднощі зі зносом старих будинків і відселенням їхніх мешканців. Час йшов, за допомогою дорогої опалубки встигли побудувати ще два монолітних будинки на Старокостянтинівському шосе, а от у центрі до роботи так і не приступили. А потім, внаслідок елементарного недогляду, опалубка прийшла у технічну непридатність. І нова технологія була забута…