Селище міського типу Смотрич на південному заході Хмельниччини майже рівновіддалене від Кам’янця-Подільського, Дунаївців та Городка. Звідси до цих міст – близько 30-ти км. Селище розкинулося на півострові, який утворився злиттям двох річок – Смотрича та Яромирки. Рельєф тут хвилястий, порізаний великими ярами. Таке розташування завжди вважалося зручною позицією – і для мирного життя, і для оборони.
Перші згадки про містечко – у давньоруських літописах. У XIII ст. поселення знищили татари. У XIV ст. Смотрич відбудували литовські князі Коріятовичі.
Нині це – звичайне селище міського типу, яких сотні, а колись то була столиця величезного Подільського князівства , яке простягалося від межиріччя Стрипи та Золотого Потоку (теперішнє Тернопілля) до Дніпра. За мірками тогочасної роздрібненої Західної Європи, то було нівроку, розповідає краєзнавець Дмитро Полюхович.
За князя Костянтина Коріятовича, в 1380-1391 роках у Смотричі навіть карбували власну монету. На її аверсі зображено святого Георгія (Юрія), який убиває змія (родовий герб князів Коріятовичів-Коріотайтісів), на звороті – королівський герб династії Анжу (князі Коріятовичі були васалами короля Угорщини та Польщі Людовіка І). Латинський напис на них повідомляв: «Костянтин князь, дідич і господар Смотрича», – а згодом: «Монета Костянтина, князя, дідича та господаря Поділля».
Зауважмо, що в старій Україні власну монету карбували лише в кількох містах. Зокрема, в Києві – златники та срібники Володимира Великого та Ярослава Мудрого, а в XIV столітті – денарії князя Володимира Ольгердовича. У Львові певний час карбували руські півгрошики з галицьким левом на аверсі.
Тож мале містечко Смотрич з погляду нумізматики стоїть на одній площині з цими вельми поважними містами. Пізніше Коріятовичі разом зі столицею перенесли свій монетний двір до Кам’янця-Подільського, де теж певний час карбували монету.
Костянтин Коріятович не дарма вибрав це місце під свою резиденцією. Тут, де річка Яромирка впадає у річку Смотрич, височіє чималий скельний масив, на якому князь і звів свій замок. Колись тут було руське городище, знищене за часів Батиєвої навали. Залишки княжого замку зберігалися ще на початку ХХ століття. Про це, зокрема писав «батько подільського краєзнавства» Юхим Сіцинський: «Въ местечке на горе-мысе, выдающемся къ рч. Смотричу, следы бывшаго здесь замка; гора или мысъ перерезанъ большимъ поперечнымъ валомъ, занятымъ ныне подъ усадьбы; въ средине замчища ныне стоитъ католической костелъ (бывший доминиканский кляшторъ, съ XIV в.).»
Після Корятовичів, з 1430 року Смотрич належав великому князю литовському Вітовту. На початку XVII століття місто відійшло брацлавському воєводі Яну Потоцькому. Потоцькі володіли Смотричем аж до середини ХІХ століття.
Про них і досі нагадує гарний надгробок із білого мармуру, притулений до стіни згаданого костелу. Епітафія повідомляє, що тут поховані Марія з Розтворовських Потоцька, померла 5 березня 1850 року на 89-му році життя, та її сини Теодор і Юліуш.
Від дерев’яного костелу, зведеного ще за Коріатовичів приблизно 1375 року, звісно, нічого не лишилося (Смотрич не раз палили татари). Сучасний мурований храм почали будувати 1786 року на кошти сім’ї Потоцьких і зусиллями отців Домініканців. Будову закінчили 1821 року. В 1935-му смотрицький костел, як і скрізь тоді, закрили совіти. Добре хоч не знищили. По тому, за німців, його знову відкрили для вірних, але ненадовго. Відтак тут був селищний клуб і танці. Лише 1989 року костел Св. Миколая остаточно повернули вірним. З 1991 року душпастирську працю тут проводять отці Пасіоністи.
В Смотричі народилися український письменник і педагог, ректор Острозької школи Г. Д. Смотрицький (р. н. невід.— п. у жовтні 1594 р.), який разом з російським друкарем І. Федоровим надрукував у 1581 році «Острозьку біблію», та український письменник-полеміст і філолог М. Г. Смотрицький (1578—1633), автор «Граматики», виданої у 1619 році.
Село відоме високим мистецтвом розписної художньої кераміки. У XIX ст. видатними майстрами-гончарами були Карпо Білоокий, Микола Ляска, Максим Небесний, Роман Червонюк.
Основні етапи історії селища Смотрич
Смотрич як поселення був заснований у XIV столітті. У 1375 році вже існував як населений пункт, а в 1385 році став столицею Подільського князівства.
Магдебурзьке право:
У 1448 році Смотрич отримав Магдебурзьке право, що свідчило про його розвиток як міського поселення. Це право було підтверджене королем Станіславом Августом Понятовським у 1792 році.
Польський період:
У XVI-XVIII століттях Смотрич входив до складу Речі Посполитої, зокрема, до Камянецького староства, а згодом належав роду Потоцьких.
Російська імперія:
З 1793 року, після другого поділу Польщі, Смотрич перейшов під владу Російської імперії, ставши частиною Подільської губернії.
Радянський період:
У 1923-1962 роках Смотрич був центром району, а з 1960 року отримав статус селища міського типу. В 1932-1933 та 1946-1947 роках селище пережило голодомори, а також зазнало репресій у роки Великого терору.
Незалежна Україна:
З 1991 року Смотрич у складі незалежної України. У 2017 році була утворена Смотрицька селищна об’єднана територіальна громада, а у 2020 році селище увійшло до складу Кам’янець-Подільського району.