У місті Городок Хмельницької області завершилося встановлення огорожі навколо старовинного єврейського кладовища. Проєкт реалізував благодійний фонд ESJF – Європейська ініціатива зі збереження єврейських кладовищ за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.
Цвинтар у Городку є одним із найдавніших на Поділлі. Він налічує близько 2000 надгробків (мацев), найстаріші з яких датуються початком XVII століття. Ці поховання — важливі пам’ятки каменерізного мистецтва та джерело для вивчення історії єврейської громади регіону.
Перші євреї прибули в Городок ще до середини XVII століття. У 1653 році, після захоплення городоцького замку козацькими військами, єврейське населення було знищене. Принаймні один надгробок на єврейському кладовищі датують приблизно цим періодом.
До середини XVIII століття єврейська громада Городка відновилася: у 1765 році тут мешкало 645 євреїв. Згідно з польським переписом 1784 року, у Городку було 186 єврейських будинків і 516 євреїв.
Євреї займалися різноманітними ремеслами — у середині XIX століття понад 60% усіх місцевих ремісників були євреями. Вони були гончарями, кравцями, ткачами, кожум’яками, працювали у виробництві цукру, пива й меду.
До 1870 року єврейське населення зросло до близько 2 500 осіб (33% загальної чисельності мешканців). У Городку діяли синагога та чотири єврейські молитовні будинки.
Станом на 1897 рік єврейське населення зросло до 3 194 осіб. Найвищої чисельності єврейська громада досягла у 1910 році — 4 020 осіб (36% населення).
З приходом радянської влади до 1939 року чисельність єврейського населення скоротилася майже вдвічі — до 2 329 осіб.
Городок був окупований підрозділами Вермахту 8 липня 1941 року. У жовтні 1942 року більшість євреїв Городка було депортовано до Ярмолинців, де їх знищили. Решту 103 євреїв вбили взимку 1942 року.
Нині єврейські кладовища нерідко залишаються єдиними нагадуваннями про колись багаточисельні єврейські громади в Україні. Через відсутність єврейського населення багато таких некрополів занепадають, зазнають актів вандалізму або перетворюються на сільськогосподарські землі. Саме тому захисні огорожі мають визначальне значення — вони окреслюють межі поховань і сигналізують, що ця спадщина не забута.
Проєкти з облаштування огорож ESJF реалізує в кількох країнах Центральної та Східної Європи. З моменту заснування у 2015 році фонд за підтримки МЗС Німеччини працює над ідентифікацією, картографуванням і захистом єврейських кладовищ як важливих об’єктів історичної та культурної спадщини.