Олександр Харченко з Хмельниччини понад 50 років займається бджільництвом. Навіть на пенсії не полишає пасіку — нині чоловік доглядає близько 50 бджолосімей. Каже: любов до бджіл не минає з віком, а навпаки — з роками стає глибшою.
«Пасіка — це не просто робота. Якщо є любов до бджіл, то вона залишиться з вами назавжди», — з усмішкою каже пасічник, розповідає Суспільне.
Захоплення бджолами прийшло до нього ще у 14 років. Згодом отримав професійну освіту бджоляра. Сьогодні сам виготовляє вулики та працює на пасіці разом із дружиною.
Зараз на його пасіці — сезон збору пилку, який сушать у спеціальному обладнанні.
«Зараз, поки цвіте ріпак, пилку багато. А от коли йде основний взяток меду — тоді вже не збираємо», — пояснює він.
Олександр Харченко також очолює спілку пасічників Хмельницького району, яка активно волонтерить від початку повномасштабної війни. Щороку пасічники передають на фронт мед, віск, окопні свічки та іншу продукцію, яку просять військові. Частина з них — самі на передовій.
«Є хлопці, які воюють, а є такі, що загинули за Україну… Ті, хто лишився, допомагають у тилу. Буває, одна людина обслуговує дві пасіки», — розповідає бджоляр.
Погода цьогоріч підвела: весняного меду майже не буде.
«Старт сезону був хороший, але потім пішли приморозки. Бджоли страждають так само, як і городина. Травневий мед, по суті, пройшов. Попереду — липа, акація, гречка, соняшник. Якщо буде погода — щось ще візьмемо», — каже пасічник.
Через неврожай ціна на мед зростає: нині за літр правлять від 120 до 240 гривень, залежно від сорту.
Незважаючи на труднощі, війна та примхи природи, Олександр Харченко не уявляє себе без пасіки. Бо, як сам каже: «у бджільництві немає віку — є лише серце, яке б’ється в унісон із вуликом».
