Незалежний громадський портал

Сумна звістка знову сколихнула Старосинявську громаду. Під час виконання бойового завдання на лінії фронту загинув Вадим Григорович Голодний. Герой, який до останнього подиху боронив Україну.

Вадим народився 7 травня 1972 року в селі Ставниця, що на Летичівщині. Згодом родина переїхала до Старої Синяви, де минули його дитинство і юність. Навчався у місцевій середній школі, яку закінчив у 1989 році.

Мав за плечима чималий життєвий шлях. У 2002 році вступив до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де здобув спеціальність «Фінанси». Професійний шлях розпочав ще у 1987-му як водій, працював у сільському господарстві, енергетичній галузі, а згодом — за кордоном. Виховував двох доньок — Вікторію та Владиславу. Допомагав родині. Завжди був сильним плечем для рідних.

У червні 2022 року Вадим добровольцем пішов до лав Збройних сил України. Воював на найгарячіших напрямках: під Бахмутом, у Запорізькій, Херсонській та Харківській областях. Пережив поранення, лікувався — і знову повертався на передову.

Він був солдатом, водієм 2-го штурмового відділення штурмової роти. Загинув 30 травня 2025 року поблизу населеного пункту Бояро-Лежачі на Сумщині, прикриваючи відхід побратимів під щільним ворожим обстрілом.

«Історія його загибелі вражає його стійкістю, мужністю, героїзмом, його силою самопожертвування…, такими характерними рисами характеру можна прирівняти лише тих, хто записаний в легендарних книгах, та яких показують прикладом для всіх. Вони пішли в тил ворога, їх було п’ятеро, при виконанні спецоперацій їх  «накрило обстрілами» з важкого озброєння, що зразу всі вони були поранені… Вадим був старший групи та старший по віку.  Він приймає рішення та дає наказ: «Негайно всі відходьте та допомагайте відійти важко-пораненим! Ви – молоді, вам ще жити,  одружуватися… Я пожив, тому залишаюсь прикривати ваш відхід»… Взяв в руки кулемет, вибрав  зручну позицію, він вів нерівний бій… Троє діб чекали рідні та близькі, щоб отримати звістку про Вадима. Сімнадцять куль витримало тіло цього мужнього, кремезного чоловіка, він, не відпускав курок кулемета, даючи змогу відійти своїм побратимам» – розповіли побратими.