У селі Андронівка Старокостянтинівської громади на Хмельниччині мешкає всього троє людей. Попри малу кількість населення, сюди регулярно привозять продукти, працює мобільний зв’язок, а жителі навіть мають супутникове телебачення.
Однією з постійних мешканців є 70-річна Антоніна Ісько. Вона розповідає, що у 1960-х роках село ще було людним, але з часом більшість його мешканців почали виїжджати, йдеться у матеріалі Суспільного.
“У 1966 році, коли я поїхала вчитися після восьмого класу, в селі жило 260 людей. Життя було нелегке, зарплати в колгоспі були мізерні”, – згадує жінка.
Після життя на Одещині у 1970-х роках вона повернулася до Андронівки доглядати за батьками і залишилася тут назавжди.
Попри віддаленість, село не залишилося без базових благ. Двічі на тиждень сюди приїздить пересувне відділення “Укрпошти”, а також підприємниця, яка привозить продукти. Найближчий магазин знаходиться у селі Пеньки, за два кілометри.
“Сьогодні отримала газету, ще не всю перечитала. Як захворію – приїжджає швидка”, – розповідає Антоніна Ісько.
Воду жінка бере з власної криниці, а господарство майже не веде.
“У мене немає сусідів! Лише одна сім’я в іншому кінці села. Але я вважаю сусідами людей із сусідніх сіл – Вишневого та Вербівців”, – каже вона.
Хоча постійних мешканців мало, у селі є й дачники. Дмитро Стрелковський зі Старокостянтинова купив у Андронівці будинок для дачі та часто навідується.
“Сусідів провідуємо, нашу бабусю. Вона за нами приглядає, ми за нею”, – розповідає чоловік.
Раніше Дмитро займався будівництвом, але через інвалідність вже не може працювати у цій сфері. Втім, у селі він має справи – тримає качок, а нещодавно виграв грант на купівлю вуликів. Також планує облаштувати теплицю та зробити ремонт у хаті, щоб переїхати сюди на постійне проживання.
