Тетяна Лебідь — спадкова садівниця. Народилася у Хмельницькому у мікрорайоні Лезневе. Тут її дід тримав сад на 50 сотках. Той садок він посадив ще у роки Української революції. Пані Тетяна зростала у тому садку, дивилася, як доглядають за яблунями, вишнями, грушами, сливами. Каже, що тоді у них ще не вирощували абрикоси, а у їхньому садку вже були. Бабуся вчила Тетяну, як посадити абрикос з кісточки, адже тоді ще саджанці плодових дерев не продавали так вільно як тепер.
“Я вже навчалась в університеті, їхала додому, і мені дуже хотілося, в наш старий сад, він ще плодоносив, і мені хотілося щось нове посадити. Бувало у четвер, базарний день, мені мама каже: як будеш йти зайди на ринок, подивися чи є якісь щепи, чи нема. І це я так бігала, так цікавилась. Так зростала у цьому, набувала свого досвіду”, йдеться у матеріалі Суспільного.
Як розмножувати дерева?
Йдете кудись, або вийшли прогулятися на околиці міста чи села, то придивіться і знайдіть молоду дичку. От пташечка з’їла яблучко, чи грушечку, чи черешеньку, то і висіялася дичка. Вони навіть можуть плодоносити гарно. То що ми робимо? Обираємо собі гарну дичку, листочки гарненькі, ствол гладенький. Беріть таке, де вже сформована крона. Три-чотири роки. І викопуємо її. І садимо у себе на ділянці. І далі будемо розмножувати.
Коли краще садити дичку?
Буде на це весна. Можна і восени. Якщо ви дерево восени посадили, ви обрізаєте гілочки й залишаєте маленьку крону. А якщо весною посадили, то з того дерева, що бажаєте розмножити вирізаєте однорічний приріст. Однорічний, це такий прутик на кінці гілочки, який виріс за один рік. Зрізаємо однорічну гілочку, приходимо до цього трирічного деревця дички, яке ми посадили. І робимо щеплення в розріз.
Чим краще різати?
Крону відрізаєте потужним секатором. Потім робимо надріз. Берете ножа, який вам до снаги, щоб був гострий. Я беру такий величенький кухонний ніж, нагострюю його. І роблю розщіп. Ставимо ножа на зріз дерева і можемо постукати чимось, щоб воно розщепилося. Так ми розрізаємо навпіл ствол. Тоді беремо не менше чотирьох бруньок, відрізаємо вершечок, беремо низ, заточуємо з одного і з другого боку, це якби ми олівець взяли й так зріз зробили з одного і з другого боку. Клином.
Ствол на яку глибину розщеплюємо?
Залежно від ствола, як він у вас розколеться. Він може глибше розколотися, а може на 3 см, а може на 4 см. Нічого страшного. Ви берете заточений цей ствол, що ви зробили, і вставляєте збоку. Щоб була шкірка до шкірочки. Якщо діаметр ствола великий, то ви й з другого боку розколу так само можете поставити заточений другий клин. Тобто, якщо дозволяє діаметр дерева, то ви вставляєте два клинки.
А що посередині між тими клинами?
В нас посередині утворилася ущелина. То ми беремо шматочок лейкопластиру і заклеюємо. Я, до прикладу, беру ізострічку. Зелена, біла, чорна, яка завгодно, вона тоненька і дуже гарно тягнеться. І ще я маю свій метод, як в мене приживається все на 100%. От я беру цей клинчик, і змочую його своєю слиною. Обв’язали ізострічкою, так тісненько, зафіксували й надівайте поліетиленовий кульочок. Обов’язково поліетиленовий кульок. Ми робимо парниковий ефект. Все. Дичка росте і дає потужне коріння. Якщо ви привели на дичку, вже на другий рік будете мати яблучко.
В який сезон це краще робити?
От весною це і робіть. Коли не розвилась брунька. Тому живці треба раніше заготовити. Якщо ви тут знаходитесь у себе дома і розмножуєте в себе дома, то це з дерева на дерево називається. Зараз змінюються кліматичні умови. То можна щеплення робити вже у лютому, коли вдень буде перша плюсова температура. От тоді ловіть момент. Приживається все на 100%.
Що далі робити?
Ходити та дивитися, як будуть набрякати ці брунечки, які ви привели. Може вже в травні вони підуть в ріст, а буває і в червні. Коли вже дерево пускає росточки, ми можемо розв’язати кульочок на місці щеплення. Найкраще в дощову погоду зняти цей кульочок. Того, що щепа в нас наче в тепличці знаходилась. Кульок поліетиленовий зберігав вологу. І коли ми знімаємо цей кульочок в сонячну погоду, листочки згорять. Тому знімаємо захист тільки в дощову погоду.