Згідно Держреєстру прав на нерухоме майно комунальне підприємство Розсошанське має у своєму користуванні близько 300 гектарів землі. Більшість із них були отримані у 2013-14 роках, до запровадження земельного закону, який передбачає земельні аукціони. Здавалося б справа хороша. Це часи стрімкого розвитку АПК, гарних цін на сільгосппродукцію, ріст орендної плати. Навіть якщо і самому не вистачатиме потужностей обробляти, завжди можна задати в оренду.
З частиною земель так і відбулося. 84 гектарів передається у суборенду ПП “Бондар Плюс М”, ще 20 ФОП Мельнику. Термін дії суборенди для різних ділянок від 20 до 25 років. Орендна ставка — 3 відсотки.
До слова у ті роки мінімальна орендна ставка вже була на рівні 5 %. І чомусь вона досі не переглянута.
Хтось мав би проявити ініціативу, розповідає громадський активіст, волонтер Віктор Кравчук із Лехнівки (належить до Розсошанської громади). Два його сини на фронті боронять нашу Незалежність. Чоловік гостро відчуває несправедливість. Особливо у земельних питаннях.
Найперше голова громади — Василь Дячок, і, звісно, його підлеглий керівник комунального підприємства. Сьогодні по області не має таких агроформувань, які би платили менше 12 відсотків. Що це в грошах? Станом на 2014 рік нормативно-грошова оцінка всіх ділянок, які передані у суборенду склала майже 2 мільйони 900 тисяч гривень. Що таке 3%? Це означає, що щороку комунальне підприємство Розсошанське отримує на рахунки в межах 87 тисяч гривень. Всього-на всього.
А тепер про втрати. Якби була одразу ж підписана угода на 5 відсотків орендар отримував би вже 145 тисяч. При сьогоднішніх 12% ця сума склала би 350 тисяч. Таким чином є збитки від свідомої чи несвідомої халатності чи безгосподарності у мільйони гривень. Не варто забувати, що за цей час кілька разів відбувалася індексація, а отже земля здорожчала, як наслідок можна було би отримати більше орендної плати. Дороги, водогони, а сьогодні дрони, РЕБи, амуніція — за гарного господаря завжди знайдеться куди витратити гроші.
Щодо інших 200 гектарів КП Розсошанське — то вони не пустують. Більшість із них засіває, збирає ТОВ “Хмельницькмлин”. Дрібніші — фермери на місцях, як от у Ружичанці. У відкритих джерелах не знайшлося жодних документів, які б давали підстави для такої діяльності, а отже і офіційних розрахунків. Неофіційні, вочевидь, існують. Знову ж, кілька цифр. Якщо до прикладу посіяти на цих площах таку популярну культуру, як сою, то при середній врожайності, мінусом усіх прямих затрат чистий дохід складатиме не менше 6 мільйонів гривень.
З мовчазної згоди голови Дячка, розорюються пасовища, прибережні зони. На звернення того ж Віктора Кравчука із Лехнівки у квітні цього року навіть було створено комісію по факту самовільного захоплення земель.
“При обстежені земельних ділянок та встановленні меж в натурі, з цільовим призначенням – землі загального користування, було встановлено наступне:
– земельна ділянка площею 18,8597 га, громадське пасовище фактично обробляється (засівається) орієнтовною площею 10,8 га, де порушують земельне законодавство” — йдеться у висновках комісії. І таких ділянок декілька.
Наступним кроком, що цілком логічно, мало би бути звернення голови громади до відповідних компетентних органів, або ж претензія до підприємства із вимогою компенсації на офіційні рахунки. Натомість питання планують винести на сесію, щоб фактично узаконити факт крадіжки у селян пасовища.
Віктор Кравчук переконує, так просто цього не залишить. І ставить логічне запитання, якщо громада втрачає, то в чиїх кишенях осідають кошти від оборудок із землею?
Анатолій Слободянюк
