Начальник СІЗО Державної установи “Київський слідчий ізолятор” Володимир Халавка розповів, що обох хмельничанок утримують у звичайних камерах без поліпшених умов. Хоча, у самому слідчому ізоляторі такі камери є. Перебування у такій камері вартує приблизно 14 тисяч гривень за місяць, йдеться у матеріалі Суспільного.
Тетяна Крупа, родина якої, зокрема, володіє 30 об’єктами нерухомості в Хмельницькому, Львові та Києві та має за кордоном нерухоме майно в Австрії, Іспанії та Туреччині, утримується у звичайній камері, розрахованій на чотири людини, площею 12,4 кв. метрів. Це без урахування санвузла.
Світлана Баранська, яка має у власності три квартири, дві земельні ділянки, а серед об’єктів незавершеного будівництва — дві квартири, одне житлове і три нежитлових приміщення, утримується у камері, розрахованій на п’ять людей, площею 12,9 квадратних метри, не враховуючи площу санвузла.
Розпорядок дня
Розпорядок дня ув’язнених та засуджених, яких тримають у СІЗО, розроблений та організовується відповідно до типового розпорядку дня, що затверджується наказом начальника СІЗО та доводиться до відома ув’язнених і засуджених, а також до персоналу СІЗО.
Зокрема, щодня ув’язнені та засуджені, котрі перебувають у столичному СІЗО, мають прогулянку тривалістю не менше однієї години.
“Прогулянка ув’язнених і засуджених в установі проводиться згідно з графіком, затвердженим начальником СІЗО, на території відповідно обладнаних двориків. Для здійснення прогулянок на корпусному відділенні №6, де утримаються ув’язнені Тетяна Крупа та Світлана Баранська, облаштовані 12 прогулянкових двориків з розмірами: три прогулянкові дворики 49 квадратних метри, три прогулянкові дворики 42 кв. м та сім прогулянкових двориків 35 кв. м”, — йдеться у відповіді на запит журналістів.
Побачення
На побачення у Київському слідчому ізоляторі ув’язнені можуть розраховувати лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.
“Проведення короткострокових побачень здійснюється щодня, окрім одного або двох санітарних днів протягом тижня залежно від місцевих умов та потреб. Час початку і закінчення роботи кімнат для надання побачень встановлюється начальником установи відповідно до розпорядку дня СІЗО”, — відповів Володимир Халавка.
Телефонний зв’язок
Для проведення телефонних розмов у СІЗО встановлені таксофони та є мобільні телефони, які перебувають на обліку установи. Телефонні розмови надаються засудженим з дозволу керівництва СІЗО і лише за письмовою заявою, в якій зазначаються прізвище, ім’я, по батькові абонента, ступінь спорідненості, телефонний номер абонента, тривалість розмови.
“Ув’язненим, які тримаються в установі, зберігання та користування мобільним телефоном заборонено, оскільки відповідно до Додатка 1 Правил, мобільний телефон входить до переліку, заборонених для передавання ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі”, — йдеться у відповіді.
Харчування
У київському СІЗО Тетяна Крупа та Світлана Баранська мають триразове харчування. Меню у слідчому ізоляторі змінюють щотижня.
“Усі продукти видаються засудженим та ув’язненим у вигляді готових страв, тобто після проходження необхідної для приготування страв первинної та теплової обробки. Прийом передач в установі здійснюється з вівторка по п’ятницю з 9:00 до 17:00”, — відповів начальник СІЗО Державної установи “Київський слідчий ізолятор”.
Гардероб
Він у слідчому ізоляторі мінімальний:
- одяг за сезоном – не більше двох компонентів,
- взуття за сезоном – не більше однієї пари,
- труси, шкарпетки, носові хустинки, діловий костюм, спортивний костюм – по одному комплекту,
- спортивне взуття, кімнатні або спортивні капці – по одній парі
- халати та сукні, хустки, головні убори, рейтузи, пояси, бюстгальтери, марля, гігієнічні засоби, защіпки, вата, косметики не на спиртовій основі, крем для обличчя та рук, прикраси, виготовлені з некоштовних матеріалів.
Також у столичному СІЗО є крамниці, де можна придбати харчові продукти, предмети першої потреби, інші речі та предмети.
Як часто до обох хмельничанок навідуються родичі та знайомі та що їм передають до столичного СІЗО, у запиті не зазначили.
