На Хмельниччині чоловік звернувся до суду з позовом до одного з ТЦК та СП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Зокрема, у заяві чоловік повідомив, що у його батька є друга група інвалідності та немає інших працездатних осіб, які, згідно з законом, зобов’язані його утримувати.
У ТЦК подали відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Та вказали, що право військовозобов`язаного на оформлення відстрочки, кореспондує його обов`язок дотримуватись порядку і правил військового обліку.
Відповідачем було повідомлено позивача про те, що для розгляду питання про надання/ненадання відстрочки комісією уповноваженою на прийняття таких рішень таких рішень – необхідна особиста присутність заявника.
Чоловік вважав таку відповідь протиправною та звернувся до суду.
Розглянувши усі аспекти справи, суд встановив, що позивач дотримався процедури подання документів для отримання відстрочки від мобілізації. Представник ТЦК та СП у відповідь на отриману від позивача заяву не прийняв жодного рішення по суті (про надання чи не надання відстрочки), натомість надіславши інформаційний лист та не надав доказів розгляду заяви військовозобов’язаного.
Таким чином суд зобов’язав ТЦК розглянути заяву та прийняти відповідне рішення.