Біля села Привороття Кам’янець-Подільського району є надзвичайно мальовниче місце – Кармалюкова гора, яка вражає своєю природною красою і ще більше своєю історією, що ніде не записана…
Сьогодні вчені впевнено говорять лише про те, на цій горі існувало городище. Мінімум тричі – двічі за трипільців, в ранній залізний час та в 12 -13 століттях. Його площа – близько 5 гектарів.
Саме 13 ст. і стало його розквітом, однак місто з сотнями будинків, трьома лініями оборони припинило своє існування в один день.
Все що ми знаємо про городище на Кармалюковій горі – це завдяки археологічним дослідженням, що ведуться тут з дев’ятнадцятого століття. На жаль, широкомасштабних розкопок тут досі не проводилось, а з огляду на активність, так званих, «чорних археологів», навіть якщо такі розкопки й будуть проведені – левова частка матеріалів з городища так ніколи вже і не буде доступною.
Загалом на теренах Поділля згадується лише три городища часів Київської Русі – Калюс, Ушиця і Бакота. Утім, археологічно доведено, що їх було значно більше. Наприклад, та ж Кармалюкова гора, Колубаївці, Кам’янець, Баговиця, Гринчук.
«Таких городищ чимало. Вони складали так звану Дністровську лінію оборони, яка наймовірніше закладалася в період Галицько-Волинського князівства від кочовиків, які нападали з півдня. Чому вони не згадуються в літописах? Швидше за все, не потрапили в історичний контекст. Ця територія – периферія, віддалена як від Києва, так і від Галича, – основних на той час центрів. Можливо саме тому немає про ці городища літописних згадок, хоча археологічного матеріалу багато. Чому згадуються інші? Якщо говорити про Бакоту, то вона була регіональним центром Пониззя. Але якщо порівнювати Бакоту на першу половину ХІІІ століття та городище на Кармалюковій горі, то останнє було значно більшим» – розповідає археолог, кандидат історичних наук, Ігор Старенький.
Влітку 2021 року кам’янецькі археологи знову вивчали багатошарове городище на горі. Цього разу дослідники заглибилися своїми траншеями в дві лінії оборони колишнього поселення. Одна з них – основний вал, що оточував давній дитинець. А от друга – найімовірніше, рештки оборонної башти.
Дослідникам відкрилися рештки мурованої споруди. Це дуже нечаста річ для українських теренів домонгольської доби і унікальна – для Поділля того часу.
«В основному валу ми виявили унікальну конструкцію. Там іде кам’яна стіна – надзвичайно рідкісна для давньоруського часу. Ці мурування стали основою валу. До мурованої стіни примикали кліті (так історики називають дерев’яні зрубні будівлі, поставлені з колод. Такі споруди були дуже характерними для наших предків). Поруч – передукріплення, які ми теж досліджували. Ймовірно, тут стояла башта. На сьогодні це єдине городище серед досліджених на Поділлі, яке у своїй основі має муровану стіну» – розповів Ігор Старенький.
Наконечники стріл
Науковці вважають, що городище на Кармалюковій горі могло бути зруйноване в проміжку 1255–1259 рр., але на сьогодні достеменно невідомо, ким було зруйноване укріплення: арміями Куремси чи Бурундая, чи військами Данила Романовича під час карального походу. Власне, для того, щоб остаточно поставити крапку в дискусії потрібні подальші масштабні археологічні дослідження на городищі Кармалюкова гора та інших укріпленнях давньоруського часу Лівобережжя Середнього Дністра.
Сукупність матеріалів, виявлених у різні періоди на Кармалюковій горі, однозначно свідчать про те, що городище загинуло внаслідок військового нападу. Під час перших археологічних досліджень вдалося виявити чоловічий скелет з розкинутими руками та ногами, біля ніг лежала залізна сокира, а на поясі – залізний ніж. Поряд також знайдено дві залізні сокири, чотиригранний наконечник списа, шпору з шипом. Отже, можемо зробити висновок, що це останки воїна – захисника городища, який загинув у битві і не був похований згідно християнського обряду.
У подальшому вдалося виявити низку предметів озброєння. Цікавим видається факт, що більшість наконечників стріл лежали вістрям від основної лінії оборони. Також виявили останки, які належать двом чоловікам віком 25–29 та 20–26 років, підлітку-дівчині віком 14–15 років, підлітку 14–15 років невстановленої статі. Окрім того, виявлено зуби дитини віком близько 9 місяців та зуби дорослої особини віком 18–25 років. Виявлення окремих частин інших скелетів може бути пов’язане з активним пограбуванням городища «чорними археологами». Всі останки лежали під завалами споруди в хаотичному порядку, не маючи ознак християнського поховання.
«У нас є три версії. Але через те, що це місце просто «вбите» чорними археологами, ми поки не можемо достеменно сказати, хто на нього напав. Але точно відомо: коли Кам’янець був невеликим селом, городище на Кармалюковій горі процвітало. Тут була гарно розвинута торгівля. Про це свідчать амфори корсунського типу, які знайшли археологи. Їх там цілий набір. Тобто, у цього поселення була непересічна роль на території Пониззя (так тоді називали Поділля). У Колубаївцях було сусіднє сторожове городище на підступах до Кармалюкової гори. Поселення на Кармалюковій горі займає центральне місце в регіоні, тому таких периферійних сторожових городищ поблизу має бути ще декілька. Ми не знаємо, чому не згадувалося в літописах. За розмірами воно значно більше за тодішню столицю краю Бакоту. Це надзвичайна загадка – як таке величезне городище, центр регіону, залишилося незгаданим» – наголошує аргеолог.
За його словами, в значно пізніших джерелах, коли його почав у ХІХ ст. досліджувати Юхим Сіцинський, воно називалося Блажкове городище.
Під час останніх розкопок археологи знайшли, наприклад, чудово збережений фрагмент кольчуги. На ньому навіть видно, як давні майстри її клепали. Це теж досить рідкісна знахідка для наших теренів. Є ще фрагменти кольчужного дроту, тобто, можемо припустити, що кольчугу виготовили в городищі.
Кольчуга
Також у рештках кліті знайшли два людські скелети. Судячи за реберними кістками, один – підлітковий, а інший – дитячий. Дитина під час атаки ворогів, швидше за все, ховалася за піччю і загинула, можливо, внаслідок падіння кліті. Або отруїлася чадним газом. Вона впала біля печі, й кістки черепа в неї надзвичайно опалені, до чорного кольору.
Кістки дитячого черепа
Раніше у залишках розкопаних осель археологи також натрапляли на людські кістяки.
«Наприклад, одна людина ймовірно загинула від поранення в шию. Про це свідчить те, що під час своєї смерті правою рукою вона трималася саме за шию. Поряд, приблизно на відстані одного метра, напрапили на ще один кістяк. Він лежав до першого під кутом 90 градусів і був придавлений жорновим каменем» – зазначав Ігор Старенький.
Натрапляли археологи і на цікаві речі того періоду. Наприклад, амулети. «Поруч з одним з кістяків ми знайшли амулет із зуба бурого ведмедя. Цей звір був поширений на наших теренах того часу. У зубі був просвердлений отвір, тобто він використовувався саме як амулет. Поруч з іншим кістяком знайшли ікло кабана. Воно гарно відполіроване і теж, не виключено, що слугувало амулетом», – розповів Ігор Старенький.
За його словами городище на сьогодні «чорними археологами» зруйновано вщент. Процес його пограбування триває останні декілька десятиліть.