У Хмельницькому розбирають завали приватного будинку, який був зруйнований внаслідок атаки росії на Хмельниччину. Через удар тут загинули двоє людей — 75-річна Валентина та 70-річний Анатолій Королькові.
Коли росіяни атакували місто, сімейна пара була у своїй хаті, розповів онук загиблих Максим Корольков. Його 21-річну дружину врятували з-під завалів цього ж дому, йдеться у матеріалі Суспільного.
“Це моя бабуся тут була, дідусь був тут, і дружина моя під завалами. Вона з іншого боку будинку була, там кімната наша була. Мене того ранку вдома не було, я був на позиції якраз, то й не знав, але я відчував вже щось не те. Я вже телефонував до всіх”, — розповідає Максим.
За словами молодого чоловіка, бабуся з дідусем виховали його майже з пелюшок.
“Ми з бабусею їздили 13 років поспіль на моря, вони мене возили з дідом. Що я можу сказати, не встиг я з ними попрощатися”, — з гіркотою у голосі каже онук, погладжуючи пса, якого учора відкопали під завалами будинку.
Ще кролиху учора теж витягли з-під завалів. І ще десь один собака та кіт наші ходять, теж врятувалися, каже Максим.
Розбирає завали будинку, у якому виріс, і син загиблого подружжя Євгеній. Він військовий, який був в АТО, зараз теж збирався їхати на фронт — нещодавно отримав повістку.
“Я втратив батьків, я втратив найдорожчих людей. Це був мій дім, я тут виріс, а тепер все, що від нього лишилося — це руїни”, — говорить Євгеній.
Він згадує, як з батьком будували цю хату.
“Тут кожна цеглинка щонайменше була чотири рази в мене у руках. Це все збудовано моїм батьком, з моєю допомогою, допомогою всіх близьких, які допомагали будувати, а тепер допомагають розбирати”.
Зі слів Євгенія Королькова, його мати була місцевою, з Хмельницького, батьком родом зі Старосинявського району.
“Толік був з села Липки. Вони через дорогу від нас жили. Я добре його знаю. А потім він поїхав на роботу до Хмельницького і тут вже одружився. Його мама мені хрещена, то ми так родичалися з ним. Це сестра сьогодні мені подзвонила, каже, що розбомбили десь там і Толік загинув. А я знав, де він живе, то от приїхав”, — розповідає односелець загиблого Микола Шевчук.
Сусід загиблих Андрій Бурдаш теж прийшов допомагати розбирати завали. Розповідає, що із загиблими дядьком Толею та тіткою Валею вони жили мирно.
“Вони вже на пенсії обоє були. Тьотя Валя на роботу не ходила, а дядько Толя ще ходив, працював охоронцем. Доба через дві ходив на роботу. Дуже гарні сусіди були, завжди ми допомагали їм, вони нам. Двоє синів виховали — Сашу і Женю. Ми з хлопцями товаришуємо”, — каже чоловік.
Із подружжям загиблих від російської ракети Анатолієм та Валентиною Корольковими прощатимуться сьогодні, 24 березня, у Хмельницькому.
