Село Лісоводи, колись гриміло на весь СРСР як одне із найбільш передових господарств в Україні. У 1970-му саме в Лісоводах знімали відому колись кінокомедію “Між високими хлібами”, яка, попри інше, мала продемонструвати щасливе та радісне колгоспне життя.
Стара ж ділянка лісоводського цвинтаря цілком могла би стати декорацією трилера. Найбільшим відкриттям став надгробок на могилі Пантилимона Копитка, який прожив 75 літ та помер у 1860 р, пише краєзнавець Дмитро Полюхович.
Хрести-петрогліфи та графіті здавна були знаками паломництва, та засвідчували, що певна людина колись відвідала Святе місце. Зазвичай в Україні такі датуються XI-XVIII століттями. Крім того, вважалося, що продряпаний хрестик мав додати “дряпальщику” певних гараздів у житті та підсилити його молитви. Безліч таких позначок можна побачити на стінах Храму Гробу Господнього в Єрусалимі.
Надгробок на могилі Пантилимона Копитка теж виявився помереженим графіті із зображенням різноманітних хрестів (усього 19 зображень). Однак справжнє розуміння масштабів знахідки з’явилося пізніше, після консультаціями із провідними істориками України. Загальний висновок від почутого – знахідка унікальна, дивовижна і єдина у своєму роді.
“Хрест, знайдений у Лісоводах, має особливість, яка в моїй практиці жодного разу не зустрічалась, — коментує ситуацію подільський історик та археолог, кандидат історичних наук Павло Нечитайло. — Це висічені на різних площинах хреста зображення невеликих хрестиків різних форм. Виділяються хрести з напівкруглим дашком, хрести з Т-подібними закінченнями рамен і вертикальної перекладини та хрести з трикутними розширеннями на кінцях. Ці хрести трапляються у християнських скельно-печерних пам’ятках Середнього Подністров’я і мають широку хронологію (ХІІ-ХVIII ст.). Зважаючи на вік хреста (1860 р.), це найпізніші відносно датовані хрестоподібні зображення такого роду у регіоні і, можливо, в Україні”.
Також історик додав, що “подібні продряпані хрести у Західній Європі називають “хрестами пілігримів”. Їх виявляють у храмах та місцях паломництва і датують доволі широко від середньовіччя до нового часу”. Історик і археолог професор Богдан Рідуш, який чимало досліджував печерні сакральні комплекси на Придністер’ї, у тому числі й подібні хрести-петрогліфи, також підтвердив непересічність знахідки та зазначив, що світлини графіті із Лісовод варто оприлюднити в наукових виданнях, аби науковці мали їх за репер — які типи хрестів креслили ще в середині ХІХ ст.
На жаль, метричні книги із Лісовод саме за 1860 р. відсутні, тож дізнатися, ким був похований і чому йому така честь — неможливо. В планах – опитати старожилів села, може, хтось хоч щось чув. Автор схиляється до версії, що це могила якогось дуже авторитетного в цих краях цілителя, до якої і по смерті приходили з молитвою про допомогу. Версія про якогось неконанізованого місцевого святого теж не є фантастичною.